Без коней, але у вишиванках

Лозова відсвяткувала 26-у річницю Незалежності України

Три роки тому головним проспектом міста на чолі пішої колони під синьо-жовтим прапором їхали вершники. 26-у річницю Незалежності Лозова святкувала скромніше – коней вже не було, хоча урочиста хода під звуки духового оркестру залишилася. Безліч вишиванок і один єдиний жовто-блакитний прапор, що загубився десь позаду у волонтерських шеренгах.

Напрацьованим традиціям організатори дійства не зрадили: 15-хвилинну ходу продовжили офіційні промови очільників (щоправда, перших осіб міста й району на головному святі країни чомусь не було), народні пісні, гумор, різноманітні інтерактивні конкурси і виставково-ярмарковий колорит. А ще кілька волонтерських наметів, що зосередили в собі усю біль, міць, славу і героїзм сучасних оборонців української Незалежності.

До речі, чи згадали промовці зі сцени про тих, кому вони й усі інші святкувальники мають нині завдячувати своїм веселим настроєм? Чи помовчали вони хвилинку на честь 13-и своїх земляків, котрі загинули на Донбасі, захищаючи Україну? Здається, у контекст свята потрапили досягнення лозівських верстатників і штампувальників, але аж ніяк не звитяги наших фронтовиків і волонтерів…

Втім, приємно вразила кількість вишиванок, що їх вдягнули цього дня містяни. Можливо, то не лише данина красивому тренду, а вже свідоме прагнення ідентифікувати себе з Україною. Хоча б на четвертому році російсько-української війни…

P.S.

Для багатьох лозівських дітлахів експонати сучасної війни на сході – лише забавка і можливість похизуватися на фото. Однак дехто з них розуміє увесь жах, що містять у собі ці «гостинці». Деякі дівчата й хлопчаки, які відвідали намети «атовців» і волонтерів, знають про війну більше за окремих дорослих… 

Олександр Шульга