Перейти до основного вмісту
«Ми готові перші загинути…»


Хлопців звати Роман (зліва) й Віктор (справа). Обоє зі Львівщини. Призвалися до Національної гвардії, тренувалися під Києвом, тепер чергують на блокпосту №1 біля Павлограда й мріють знешкоджувати диверсантів.

Бійці кажуть, школу вуличних боїв пройшли взимку, входили до 12-ї сотні Самооборони Майдану. Як твердить українська Вікіпедія, ця сотня «здійснювала охорону барикад на вул. Інститутській, складалася переважно з жителів Львівської області, втратила 5 бійців під час розстрілу на вулиці Інститутській. «Ми готові перші загинути для того, щоб ті люди жили дальше…» - говорить Роман, маючи на увазі проросійських обивателів сходу.


Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Михайлове чудо мешканцям Булахівки привидівся… чорт!

Ця дивна пригода трапилася кілька років тому, а може й більше. Одного дня у селі Булахів ка, що на Дніпропетровщині, завівся чорт . Щоправда , без рогів і копит, проте з хвостом і скида вся на величезну чорну кішку. Скептики стверджу вали , що так воно і є - кішка, але люди гнучкого розуму і тонкої психіки цього скептицизму не поділя ли . І ті й інші апелю вали до фотографії.

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.