Літо 2024 року. Південний схід. Покинута хата одного з прифронтових сіл. Хлопці, які тут окопалися, натрапили на клунок зі старими книжками...
Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки
Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки
-
«Ми
готові перші загинути…»
Хлопців звати Роман (зліва) й Віктор (справа). Обоє зі
Львівщини. Призвалися до Національної гвардії, тренувалися під Києвом, тепер чергують
на блокпосту №1 біля Павлограда й мріють знешкоджувати диверсантів.
Бійці кажуть, школу
вуличних боїв пройшли взимку, входили до 12-ї сотні Самооборони Майдану. Як
твердить українська Вікіпедія, ця сотня «здійснювала охорону барикад на вул. Інститутській,
складалася переважно з жителів Львівської області, втратила 5 бійців під час
розстрілу на вулиці Інститутській. «Ми готові перші загинути для того, щоб ті
люди жили дальше…» - говорить Роман, маючи на увазі проросійських обивателів
сходу.
Дистанційна робота вдома під час карантину справила злий жарт із нашим хребтом. Особливо це торкнулося тих, хто й раніше не надто дружив із фізкультурою. Почастішали раптові простріли в спині, з'явилися головні болі, стали німіти руки або ноги. Виявилося, до цього можуть призвести не лише надмірні фізичні навантаження, але й наша малорухливість.
Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.
Мандруючи Україною, вкотре пересвідчуюсь: ми мало знаємо свою домівку. У гонитві за іноземною екзотикою не помічаємо тих цікавинок, які є за два кроки від нас. Національний природний парк «Меотида», розташований на узбережжі Азовського моря неподалік Маріуполя, - одне з таких див. Останнім часом його трохи пошматувала війна, але первісної краси не знищила.
Коментарі
Дописати коментар