середа, 9 травня 2018 р.

Давніша за Стоунхендж і єгипетські піраміди. Кам`яна Могила (відео)


Про неї розповідають неймовірні історії і пишуть наукові статті. Колись на її плитах креслили свої письмена наші предки - сучасники шумерської цивілізації. Для них вона була святилищем, древнім храмом. Сьогодні ці камені розписуємо ми: «Тут був Вася!» Кам'яна Могила на Мелітопольщині - об'єкт масового паломництва туристів і шукачів пригод.

Цю мандрівку в запорізькі степи я здійснив, а згодом і виклав на папері (чи то пак, у «ворді») свої враження про неї ледь не десятиліття тому – в червні 2009-го. У триденному тренінгу, який ми з друзями-журналістами проходили тоді в Мелітополі на базі медіахолдингу «Мелитопольськие Ведомости», наші куратори винайшли для нас час на подорож у давнє минуле. А було це так...

«Друзі, наша навчальна програма містить сюрприз: завтра їдемо до Кам'яної Могили!» - одного дня ошелешили нас організатори. А мені одразу згадався нещодавній сон. У ньому я довго вештався підземним лабіринтом, марно сподіваючись натрапити на вихід. Враження на ранок залишилися моторошні. І ось тепер ця несподівана поїздка. Збіг?

Невже це витвір природи?



До артефакту ми вирушаємо по обіді. Ми - це десяток із гаком журналістів південного сходу України, яких професійна потреба звела разом. «Тут можуть бути змії», - попереджає вже на місці колег редактор «МВ» Андрій Тищенко. Панянки миттю збиваються до купи і обережно чимчикують асфальтовою доріжкою до нашої цілі. Із повзаючими рептиліями їм зустрічатися боязко. Позаду залишається будка з касиркою і табличка, де зазначено, що ми потрапили на територію Національного історико-археологічного заповідника.


Кам'яна Могила на фото і «живцем» - не одне й те саме. Її велич можна відчути, лише споглядаючи цей релікт власними очима, торкаючись ногами (і долнями) занурених у пісок громіздких брил. 12 метрів у висоту, 3 гектари - площа основи. Такі параметри пагорба. Навколо степовий ландшафт на сотні кілометрів. Поряд, біля підніжжя - тоненька і тиха річечка Молочна. Справжня ідилія для подорожнього митця. Отже, складений пагорб із величезних кам'яних брил. Лежать вони не надто щільно і частково засипані піском. Проте, всередині гори є чимало порожнин. Вони утворюють вузькі проходи, справжні підземні галереї і гроти. Нині науковцям відомо про майже 70 таких печер. Їхні стіни прикрашені стародавніми малюнками та знаками...

«Вчені стверджують, і сам я схиляюся до того, що Кам'яна могила має природне походження, - розповідає власник медіахолдингу Михайло Кумок. - За однією з версій, велику масу вапняку, який згодом розколовся на камені, сюди мільйони років тому приніс льодовик. Тисячоліттями різний люд, що мешкав тут, використовував курган у якості святилища». Вдивляючись у кам'яний диво-острів посеред приазовських степів, важко повірити, що його створила природа. Втім, а чи під силу це було зробити людині? Хоча це так, фантазії.

Сучасник теж залишають свої петрогліфи



Біля підніжжя Кам'яної могили наші ноги грузнуть у піску. Пару кроків - і він тут же забивається у взуття. Свій шлях до вершини кожен із нас тепер обирає сам. У прямому і переносному сенсі. Ми стрибаємо з каменю на камінь, боячись зісковзнути в глибокі ущелини. В руках у нас фотоапарати. Ми ловимо в об'єктив історію і себе в ній. Неподалік  вигріваються на сонечку брати-туристи. Камені довкола мовчать...

Михайло Кумок радий повернутися в своє минуле. «У дитинстві ми нишпорили усіма цими печерами, у які могли протиснутися. Ходімо, покажу вхід», - він підіймається на сусідній зі мною камінь, перестрибує з нього на інший і зникає за величезною брилою. Я і мої колеги слідкуємо за нашим гідом. Незабаром чуємо його розчарований вигук: «Завалили отвір. Ймовірно, щоб захистити протошумерські малюнки від сучасних любителів настінного розпису».



Що правда, то правда: до Кам'яної Могили туристи злітаються, наче мухи на мед. На одній із зовнішніх плит хтось із необтяжених повагою до історії сучасників нашкрябав свої ініціали. Залишив, так би мовити, слід в історії. Шкода, звичайно, що спуститися донизу, у самісіньке підземелля, зараз немає змоги. Але ж як кортить подивитися на стародавні знаки.

«Тут десь є ще один камінь з петрогліфами», - підказує нам Андрій і обережно сходить до підніжжя пагорбу. Однак анонсованого каменю він, на жаль, так і не знаходить. Мої колеги не надто й журяться через завалені отвори в підземний світ. Дехто з них вмостився біля пласкої брили, чия поверхня нагадує широку посудину. У центрі її залишені нашими попередниками кілька монет.

Скіфська баба – 35 грн. за штуку



Долоні моїх колег і колежанок притиснуті до розігрітого на сонці каменя. Здається, журналісти медитують. Я приєднуюся до їхнього «священного» кола і протягом хвилини намагаюся зосередитись. Але марно. Чи то духи до мене не вподобали, чи то я щось не так роблю. Залишаю на ритуальному камені монетку і з відчуттям незавершеної справи сходжу донизу.

Час повертатися. Біля центрального входу нас провождають незворушні вартові - скіфські баби. Самотні, мовчазні, похмурі. І загадкові. «Їх звезли сюди з усіх околиць. Зрозуміло, що це вже витвір давньої людини, і часом вони значно молодші за Кам'яну Могилу», - пояснює Михайло Кумок. Обабіч дороги на пагорбі збудований новенький музей. Виявляється, напівпорожній - без експонатів. Багато хто називає його прикладом чергової компанійщини.

Касова будка біля воріт - вона ж слугує сувенірною лавкою. Кому бракує вражень від прогулянки до артефакту, мають змогу запастися тут подарунками. За склом у рядочок вишикувалися знайомі нам фігури - скіфські баби в мініатюрі. Наче на підбір, 35 грн за штуку. Прокидається двигун нашого мікроавтобуса, повертаючи нас до сьогодення. Останнім у салоні вмощується Сергій із Миколаєва – він запаковує любительську відеокамеру і штатив. Обличчя його світиться від задоволення: мовлялв, не дарма з'їздив!

Наша довідка:


Кам`яна Могила – унікальна пам'ятка геології і археології. Розташована за 16 км на північ від міста Мелітополя (Запорізька область). У геологічному сенсі – це залишки пісковику Сарматського моря. Понад 12 млн років тому воно вкривало територію сучасного запорізького степу. Кам'яна Могила охоплює близько 3-х гектарів площі, її висота сягає 12 м, кількість плит пісковику перевищує 3 тисячі. Пагорб має 68 гротів і печер. Вони містять декілька тисяч унікальних стародавніх наскельних зображень – петрогліфів. Хронологія наскельних зображень охоплює величезний період: від пізнього палеоліту до середньовіччя (24-22 тис. до н. е. до 10-12 ст.). У давнину Кам`яна Могила слугувала культовим місцем для скіфів, сарматів, кімерійців, готів і гунів, печенігів і половців, хозарів. Із 2008 року це Національний історико-археологічний заповідник.





Хотів перехитрити самого Аллаха

Після відвідин Кам'яної Могили важко позбутися думки, що цей унікальний історичний артефакт створили природні стихії - вода, пісок і вітер. Хоча в науковому світі з цим, схоже, все давно зрозуміло. У народі ж існує кілька легенд про походження Кам'яної гори.

Одна з них оповідає про сварку двох слов'янських богатирів, які жбурляли один в одного скелі. Іншу, записану від ногайців, свого часу наводив директор музею-заповідника Борис Михайлов. Звучить вона приблизно так: «Завинив чимось богатир Богур перед Аллахом, і той покарав його: звелів вирвати руками з ближнього гірського кряжу камені і скласти з них на березі Молочної гору. Таку високу, щоб із неї на всі боки  було видно степ.

Виконуючи веління аллаха, Богур удався до хитрощів: він нещільно складав камені. Коли робота була вже майже зроблена, Богур оступився і впав в залишені їм щілини, загруз там і помер голодною смертю. Таке покарання спіткало його за намір обдурити Аллаха. Після цього Аллах звелів вітру засипати піском всі щілини і закрити тіло богатиря. За легендою, кістки його й досі лежать між брилами. Відтоді місце це стало зватися Камінь-горою».

Олександр Шульга спеціально для tv-news.dp.ua





Остання публікація

У Тернівці цуценя ледь не загинуло в туалетній ямі

Командир відділення рятувальників Микола Гришин На Дніпропетровщині рятувальники прийшли на допомогу малому цуценятові, який мало не ...

Найпопулярніше у блозі