Перейти до основного вмісту

Лозова зустріла День Незалежності парадом вишиванок


У Лозовій 27-й День Незалежності містяни відзначили традиційним парадом вишиванок, безліччю різноманітних конкурсів, виступами самодіяльних артистів і навіть власним «вишиваним» рекордом. Принаймі, його анонсували. А біля хреста «Героям України», що в парку Перемоги, представники однієї з християнських конфесій відслужили молебень на честь загиблих українських воїнів.

Святкування Дня Незалежності у 70-тисячному слобожанському місті проходило за вже традиційним сценарієм, відколи в Україні 2014 року переміг Майдан. Доки одні учасники свята готувалися до урочистої ходи проспектом Перемоги, інші роздивлялися й купували різноманітні вироби місцевих майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Виставка-ярмарок розташувалася біля міського Палацу культури.





Хода, що мала назву «Лозова вишивана – 2018», розпочалася о 17.00. Під звуки муніципального духового оркестру лозівчани рушили головним проспектом міста. В голові колони йшли дівчата й хлопці в національному вбранні. Вони несли кількаметровий синьо-жовтий прапор. 





Позад них крокували представники місцевої влади, а далі ветерани російсько-української війни, громадські активісти, волонтери та сотні (можливо й більше, бо не рахував) інших лозівчан.




Завершився парад вишиванок приблизно за чверть години на майдані біля Палацу культури, де з хвилини на хвилину мав розпочатися святковий концерт. Самодіяльних артистів вже чекала сцена.
  



Тим часом інші учасники ходи, лави яких склали активні патріоти, рушили до пам`ятного хреста, встановленого ще на початку 1990-х років на честь загиблим в різні часи Героям України. На пагорбі перед хрестом вони розстелили великого національного прапора.





Протягом години тут тривав імпровізований мітинг. Промовці торкалися як історичних питань, так і проблем сьогодення. Говорили про долю України і її зовнішніх і внутрішніх ворогів, про владу, війну на Донбасі, смерть і вічні цінності.






Бійці 24-го штурмового батальйону "Айдар", що входить до складу Збройних Сил України, згадали 4-х загиблих на Донеччині днем раніше бойових побратимів.






Священик УАПЦ (Харківсько-Полтавська єпархія) В`ячеслав Труш відслужив молебен за українськими воїнами, котрі у різні часи віддали свої життя за волю своєї держави.




Після молебну учасники акції заспівали духовний гімн "Боже, Великий, Єлиний! Нам Україну храни..."





Акція біля хреста "Героям України" завершилася близько 19.00





На жаль, автор цього тексту й цих світлин не став свідком анонсованого в плані міських заходів до Дня Незалежності рекорду - демонстрації найдовшого на Лозівщині вишиваного рушника. Зате побачив інші цікавинки і послухав самодіяльних артистів. Деякі з них (фольклорний ансамбль "Лозівчаночка" та духовий оркестр) дарували свої пісні на іншій локації - біля читальної арки на території 3-го мікрорайону міста.





Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Війна не за підручником | Як львівський історик став добровольцем

Ще три роки тому його головною зброєю була наука. Нині він володіє АК-47 не гірше, ніж словом. А ще пише книгу. Робить це у перервах між бойовими чергуваннями. Війна його змінила, як і більшість тих, хто прийшов в окопи з цивільного життя. Тарас Ковалевич (позивний «Аспірант») – військовослужбовець 125 окремої бригади ТрО Сухопутних військ Збройних Сил України.

Кубок, гільза і донати. У Львові змагалися найдотепніші

  Київські студенти стали володарями кубку регіонального фестивалю гумору. А одному з глядачів дістався почесний сувенір від 125 окремої бригади ТрО Сухопутних військ ЗСУ. Сама ж бригада отримала 100 тисяч гривень благодійних коштів на FPV -дрони. І все це відбувалося на «Студентській Лізі Сміху м. Львів».

Лікар-ортопед Костянтин Кравченко: «За своє здоров'я варто боротися»

Дистанційна робота вдома під час карантину справила злий жарт із нашим хребтом. Особливо це торкнулося тих, хто й раніше не надто дружив із фізкультурою. Почастішали раптові простріли в спині, з'явилися головні болі, стали німіти руки або ноги. Виявилося, до цього можуть призвести не лише надмірні фізичні навантаження, але й наша малорухливість.