У Лозовій віряни Преображенської
парафії УАПЦ відсвяткували храмове свято своєї громади – Преображення Господнє. Серед українців воно також відоме, як Спас. Із цієї нагоди в неділю, 19
серпня, до міста з візитом прибув архієпископ Харківський і Полтавський Ігор
Ісіченко. Він провів урочисту літургію, освятив дари природи, що їх принесли люди,
і поспілкувався з парафіянами.
Для членів невеличкої громади, котра сповідує у Лозовій православ’я
київської традиції, це вже вчетверте святкування Преображення Господнього у
власному храмі. Цього разу воно мало кілька особливостей. Як розповів авторові
блогу «На власні очі» парафіяльний священик
о. В`ячеслав,
владика Ігор привіз
до Лозової антимінс – посвячену хустину із зашитою в неї часткою мощів святих. «Тепер
ми матимемо право здійснювати в себе Божественну літургію, яку досі не мали
право проводити», - сказав о. В`ячеслав. До речі сам він лише нещодавно отримав
сан священика, а досі був старостою Преображенської громади. Учасниками свята
цього дня стали гості з Харкова, Близнюківського і Кегичівського районів. На
літургію також прийшов священик Харківського екзархату УГКЦ
о. Андрій Насінник.
Під час
Богослужіння владика Ігор Ісіченко виголосив проповідь на честь християнського
свята. Він акцентував увагу на важливості і, водночас, важкості здійснення
людиною її головного життєвого вибору.
«Дорога Христа - це дорога на Голгофу… -
сказав архієпископ. - Не обов`язково ці страждання мають бути лише фізичними.
Вони завжди пов`язані з численним вибором, і найважчий із цих виборів: з ким
бути – з більшістю чи з меншістю. З тими, хто має політичний вплив, владу й гроші,
чи з тими, хто має правду, хто в меншості. А Христос завжди у правді. І коли ми
обираємо Його, то ми найчастіше прирікаємо себе на те, щоб бути в меншості. Так
було завжди…»
Владика згадав, що патріарх УАПЦ о. Димитрій любив цитувати слова з Біблії (Євангеліє
від Луки): «Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам
Царство». «Так він звертався до різних громад у тих парафіях, до яких приїздив.
Бо, як правило, і починалося все з такої малої черідки… Я бажаю, щоб ваша
громада також сталася. Щоб ваша церква поволі оживала і починала будуватися, як
справжній храм», - сказав Ігор Ісіченко. Він також наголосив на важливості об’єднавчих зусиль, що їх демонструють у
Лозовій дві новостворені релігійні громади - належні до УАПЦ (
Харківсько-Полтавська єпархія) і УГКЦ.
До речі, коли минулого року архієпископ Харківський і Полтавський зустрівся з лозівчанами з нагоди храмового свята в Преображенській громаді, він
порівняв їхню парафію із зернятком, яке, за умови догляду за ним, має всі шанси
стати здоровою і міцною рослиною. «Бо якщо пересадити велику рослину на інше
місце, то вона може й не прижитися. І так у вас із такого зернятка, пагінця
виростає громада. Я сподіваюся, що вона буде не тільки здоровою, але й
взірцевою для всіх інших громад у єпархії і тих парафій, що вже виникли у
Лозовій. Хай Бог вам допомагає», - сказав у свій минулий приїзд владика.
Довідка:
Свято Преображення Господнє, святкується 19 серпня
православними і греко-католиками. Свято відзначається Східною Церквою з IV
сторіччя і є одним із найбільших, після Великодня, християнських свят. Припадає
на Успінський піст або Спасівку. У календар Західної Церкви воно було
введене папою Калікстом III у 1457 році і святкується римо-католиками 6
серпня.
Преображення Господнє належить до дванадесятих (12
головних) свят, пов’язаних із
подіями з життя Христа і Пресвятої Діви Марії. Свято встановлене у пам’ять
преображення Ісуса Христа перед учнями на горі Фавор, про що розповідають
три євангелисти – Матвій, Марко і Лука. Як описують Євангелія, незадовго
до свого розп’яття Ісус Христос, взявши із Собою трьох учнів – Петра і братів Заведеєвих, Якова та Іоана, вирушив з Кесарії Філіппової в межі
Галілеї. Зупинившись біля гори Фавор, що підноситься над пагорбами Галілеї,
Ісус став молитися. Стомившись, апостоли заснули, як сказано в Євангелії: «Петро та приявні з ним були
зморені сном». Прокинувшись,
вони побачили, що Ісус Христос преобразився: Він стояв оточений сяйвом: обличчя
Його сяяло, наче сонце,
одяг зробився білішим від снігу і блищав, як світло. Поруч із
Ним стояли два старозавітних пророки – Мойсей та Ілля, які розмовляли з Господом
про Його близький відхід.
Далі Євангеліє
оповідає про те, що співрозмовників осінила біла хмара, з якої пролунав голос
Божий: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте». Бачення зникло. Учні в
страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, торкнувся їх і сказав:
«Встаньте, не бійтеся
». Учні тоді встали і побачили Ісуса вже у
звичайному вигляді. Разом з Ісусом Христом вони спустилися з гори і до ранку
повернулися в Капернаум. Христос наказав нікому не розповідати про те, що вони
бачили,
- до тих пір, поки
Він не воскресне з мертвих (джерело:
http://pcc.ugcc.org.ua).
Олександр Шульга, більше фотографій дивіться тут
Схожі публікації:
Коментарі
Дописати коментар