Особистість завжди цікава. Саме тому вона у фокусі моїх історій. Про себе: журналіст, блогер, військовий - Олександр Шульга
Шукати в цьому блозі
Незалежність - від гайдамаків до "Айдара" (фото, відео)
Ця жінка сама підійшла до "айдарівця". І раптом вклонилася. Питала, чи не стрічав там, на війні, її онука...
Лозова відсвяткувала 24-у річницю Незалежності
України. Другу за час нинішньої війни.
Це Лозова, Слобожанщина. І це - 24-й День Незалежності
Було майже все те саме, що й торік. Малеча й дорослі у вишиванках, жовто-сині прапори, хода колони під музику духового оркестру, вітальне слово мера зі сцени, за тим українські пісні, а вже надвечір звичайний для Лозової розгуляй - намети з пивом та шашликами.
Цього разу офіційне свято обійшлося без вершників
на чолі колони. Натомість, до неї запросили фронтовиків-айдарівців. Щоправда,
йшли вони позад міського очільника і його заступників. Ще молоді і вже сиві,
схилені і на милицях. Поважно крокував мер, втомлено рухались бойові хлопці…
Його звати Олександр. Він ветеран тієї війни, що дехто зве АТО. Айдарівець. На День Незалежності його дружина отримала символічну медаль - за те, що чекала, вірила, кохала, підтримувала, гоїла своїм терпінням його рани
.
"Айдарівські" побратими. Вояки й волонтери. "Незалежність - це моє життя", - говорить чоловік з позивним "Ежик". Перед тим, як узяти до рук зброю, пройшов усі українські Майдани.
Він вже другий рік у "Айдарі". Позивний - "Лєший". Додому навідується не часто. Там його чекають дружина, мама й троє діток.
Він поїхав. Вони пішли до Хреста у міському парку
– вшанувати пам`ять загиблих під час більшовицької навали у 1917 році
українських гайдамак. Ще одних своїх побратимів…
Вони крокували окремо від влади й на сцену не виходили. Але вони сьогодні головні на цьому святі.
Пам`ятний хрест у міському парку, встановлений на честь українських гайдамаків, котрі загинули тут у 1917 році, боронячи Лозову від більшовицької орди зі сходу.
Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне. Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон порівняв пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.
На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.
Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.
Коментарі
Дописати коментар