Перейти до основного вмісту

У Придніпров`ї шахтар узявся розводити екзотичних риб


Багатьом із нас знайомий вислів про те, що кожен чоловік у своєму житті мусить звести дім, посадити дерево і виховати сина. Мешканець села Богинівка Петропавлівського району, що на Дніпропетровщині, 38-річний Віталій Лобачік вирішив піти далі. Він створив у своєму обійсті естетичний куточок - штучний ставок із декоративними коропами. «Це і капіталовкладення, і відпочинок, і чудовий спосіб боротьби з хворобами», - каже чоловік.

Уже 18 років Віталі працює гірником - він електрослюсар підземний дільниці прохідницьких робіт № 1 шахти ім. М. І. Сташкова ДТЕК Шахтоуправління Дніпровське. Декоративні риби з'явилися в його житті 3 роки тому. «Насправді, початок у цієї історії сумний, - розповідає чоловік. - Лікарі виявили у мене тяжку хворобу, це змусило мене переосмислити багато речей у житті. Я почав більше цінувати красу і захотів власноруч створити щось на радість своїм близьким, друзям і знайомим».

За словами гірника, спершу він спорудив біля свого будинку дерев'яну альтанку, потім викопав невеликий ставок, оснастив його системою фільтрації води, прикрасив декоративними рослинами і водоспадом. Витратив на це кілька тисяч гривень. Гроші економив, оскільки багато коштів забирало лікування.


«Залишалося завести в ставку якусь живність. Зупинився на декоративних коропах. Досвіду їх розведення не було, хоча я рибалка зі стажем. Отож перший млинець у мене виявився глевким. Усією сім'єю ми вирушили до Дніпра, купили у продавців, які спеціалізуються на такій рибі, мальків довжиною 3-4 см, недорогий корм для них і повернулися додому. Пізніше я зрозумів, що нас обдурили - риба почала дружно гинути, а та, що вижила, не поспішала додавати у розмірах», - згадує Віталій. Та невдача не зупинила його. Наш герой засів за інтернет, завів віртуальні знайомства з більш досвідченими любителями екзотичних риб (один із них виявився неабияким експертом в іхтіології, доктором наук), і незабаром шахтар почав розуміти всі тонкощі свого захоплення.

Віталій узявся збирати гроші на нове обладнання для очищення води і запланував розширити свою водойму. Приблизні розрахунки показали, що реконструкція обійдеться в 27-30 тис. грн. Пізніше сума зросла до 2 тис. дол. На той час Віталій вже пройшов курс лікування і знайшов можливості для додаткового заробітку. Довелося продати улюблений автомобіль. «Бачу ціль - не бачу перешкод» - говорив собі гірник і наполегливо йшов до мети. У березні 2016 р пересадив усіх риб зі ставка в домашній басейн об'ємом 18 куб. м. Потім протягом 2-х тижнів розширив і поглибив ставок - тепер він вміщує 32 куб. м води.

Віталію допомагали його донька-старшокласниця Аміна і молодший син Ратмір. Морально підтримувала шахтаря дружина Надія. «Зараз усе функціонує! - каже Віталій. - У моєму ставку 24 породи коропа коі. Є шисуі, широ утсурі, чиго і кохаку. Кожен має власне забарвлення і індивідуальний характер. Всього в світі існує 84 породи коропа коі, в кожній - 18 підвидів. Ви собі уявляєте цю різноманітність?»


Догляд за екзотичною живністю і утримання водойми потребують часу, зусиль і коштів. «Мої «хлопці» ростуть старанно, апетит мають хороший. Лише за 1,5 місяці я витратив 4 000 грн. на 5 кг корму», - пояснює гірник. З іншого боку, розведення екзотичних риб - це додаткове джерело доходів від продажу мальків. До речі, дорослі представники низки порід декоративного коропа на ринку коштують до 1500 дол, а екземпляр малька коропа асага - 500 дол.

«Хотілося б придбати таку рибу, але фінанси не дозволяють», - визнає Віталій. На питання, чи не втомився він від риб'ячої екзотики, гірник відповідає, що досягнуте його дедалі більше надихає. «Це і капіталовкладення, і відпочинок, і чудовий спосіб боротьби з хворобами. Мені також подобається, що мій син теж цим цікавиться», - каже Віталій Лобачік.

Олександр Шульга для Вестник Шахтера, усі фотографії надані героєм публікації




Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.