На власні очі

Йому трохи за сорок. Має складний життєвий бекграунд. Розведений, одружений, знов розведений і знов у шлюбі. Цього разу, каже, щасливому. Змінив кілька робіт. Якийсь час працював опером – але надовго не вистачило. З 22-го року на війні. Майже рік провів у посадках і на еваку. Був бойовим медиком роти. Врятував не одного нашого хлопа й навидівся всякого. Тепер, після травми, сидить за армійським компом – рахує цифри. А ще воює з хронічними болями. І п’є.  

Телефонна розмова. Брат і сестра. Він тереошник - тут, на сході. Вона – у Львові, майже на іншій планеті.

Воду на наші позиції "централізовано" підвозять місцеві дядьки Петро й Ігор. Обидва підстаркуваті і, як на мене, ласі до оковитої. Але то таке... Їхній старий коняка на прізвисько Понь має вигляд охлялої шкапи. Втім, свою роботу тварина виконує справно... 

Ранок середини листопада. Осіння мжичка прилипає дрібними краплями до лобового скла. Вертлявий «Suzuki» мчить заїждженою грунтівкою. Попереду короткочасна відпустка. Настрій, щоправда, геть не святковий. У нашому підрозділі знов 200-ті. Є важкі поранені. 

Літо 2024 року. Південний схід. Покинута хата одного з прифронтових сіл. Хлопці, які тут окопалися, натрапили на клунок зі старими книжками...

- Буває, в розмовах чую: «А що вам там платять?» Безглузді питання, але є й такі. На третьому році великої війни люди не розуміють сутність терміну «волонтерство», - говорить Людмила Куштим, керівниця спільноти «Омофор» (м. Лозова, Харківщина). Від початку свого заснування у червні 2022 року цей невеличкий волонтерський осередок передав бійцям ЗСУ вже 263 маскувальні сітки.

- Ти знаєш, чого мене списали? – Малий підходить майже впритул, довго тисне руку, впивається поглядом у вічі. - Я почав було за автомат хапатися. Тільки шо, вже затвором клац. Взводний тоді сам казав: треба Малого рятувати. Я після Серебрянки гранату під подушкою тримав. У мене дружина від нервів дитину втратила. На шостому місця була…

На Самбірщині учні та вчителі сільської школи під час свята Останнього дзвоника зібрали понад 26 тис грн. допомоги для львівського підрозділу бригади ТрО. Кошти пішли на ремонт автівок військовослужбовців. Акцію назвали «Замість квітів - донат на ЗСУ». Нещодавно бійці 215 батальйону, яким допомогли земляки, звернулися до них із подякою.

На противагу більшості з нас він достеменно знає, коли піде на дємбель. У жовтні Якимовичу виповниться 60. Нині він щовечора відмінусовує одиничку від тої кількості днів, які йому лишилося провести в нашому підрозділі. Підозрюю, що рахує й години) Йому шалено кортить повернутися додому. До дружини, дітей і онуків. Нормальне бажання.

Як воно зустрічати свій 19-й день народження, коли кожна мить твого життя може стати останньою?

Його кличуть Бабаєм, він із 3-ї роти. На вигляд хлопцеві років 30. Високий, худий, схожий на Дон Кіхота) Дуже імпульсивний. Це про нього казали, що готовий самотужки йти через відкрите поле на зруйновані позиції шукати загиблих побратимів. Наш мавік їх не зміг виявити. Можливо через те, що частину траншеї засипало землею під час прильоту ФАБа. І тіла хлопців нині лежать поховані.