Перейти до основного вмісту

"Як гадаєте, підуть на нас білоруси?" | Нотатки з війни

Воду на наші позиції "централізовано" підвозять місцеві дядьки Петро й Ігор. Обидва підстаркуваті і, як на мене, ласі до оковитої. Але то таке... Їхній старий коняка на прізвисько Понь має вигляд охлялої шкапи. Втім, свою роботу тварина виконує справно... 

Розбитий возик суне лісовою стежкою. За віжками цього дня сидить Петро. Схоже, 14-річний Понь належить саме йому. Праворуч "водія" умостився сержант Базука - він за старшого. Я, звісивши ноги, балансую на краєчку.

Стежка звивиста й подекуди заросла кущами. Обабіч неї сховалися в гущавині лісу щойно викопані бліндажі. Фіра з порожніми баняками минає тероборонівську варту і невдовзі виринає на польове узбіччя. 

До хутора, куди прямують чоловіки, менше двох кілометрів. Уздовж запиленої вулиці вишикувалися кільканадцять хатин. Цивільного люду майже не видно - здебільшого швендяють військові. На верхівці дерев'яного стовпа куйовдиться лелеча сім'я. Під парканом червоніють стиглі вишні. Пахне липою.

Петро зупиняє фіру навпроти двору Ігора. Той має 37-метрову свердловину з питною водою. Господар виходить назустріч, розпрягає старого жереба, штовхає воза ближче до джерела. Беруся допомогти чоловікові. 

- Поволі, поволі... – жартома гиркає на мене дядько. Я, звісно, корюся.  Фіра заповзає у двір. Ігор повертає кран, подає мені шланг. Струмінь холодної води збиває пил із баняків і, врешті, потрапляє всередину. 

- Як гадаєте, підуть на нас білоруси? – ніби ненароком цікавлюся в господаря. Той здивовано гмикає: 

- Нашо їм це? Там люди не хочуть воювати. От не хочуть і все! Хіба що путін дотисне батьку, і той пошле сюди солдат. Але не думаю... 

- А як росіян своїх пожене?

- А ви тут тоді для чого? – не дає собі розгубитися чоловік: – Хіба дівок наших грати.

І хитро підморгує. Я зиркаю на Базуку. Той сміється:

- Отак, братику, нас підкололи)

Завантажена водою фіра зі скрипом і поволі суне зворотнім шляхом уздовж гречаного лану. Здіймає позаду себе піщану куряву. Липневий день на позиціях тільки починається...

Літо 2022-го. Поліський напрямок.

Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.

Як залізобетонний тетрапод став оберегом Маріуполя

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.