Перейти до основного вмісту

"Як гадаєте, підуть на нас білоруси?" | Нотатки з війни

Воду на наші позиції "централізовано" підвозять місцеві дядьки Петро й Ігор. Обидва підстаркуваті і, як на мене, ласі до оковитої. Але то таке... Їхній старий коняка на прізвисько Понь має вигляд охлялої шкапи. Втім, свою роботу тварина виконує справно... 

Розбитий возик суне лісовою стежкою. За віжками цього дня сидить Петро. Схоже, 14-річний Понь належить саме йому. Праворуч "водія" умостився сержант Базука - він за старшого. Я, звісивши ноги, балансую на краєчку.

Стежка звивиста й подекуди заросла кущами. Обабіч неї сховалися в гущавині лісу щойно викопані бліндажі. Фіра з порожніми баняками минає тероборонівську варту і невдовзі виринає на польове узбіччя. 

До хутора, куди прямують чоловіки, менше двох кілометрів. Уздовж запиленої вулиці вишикувалися кільканадцять хатин. Цивільного люду майже не видно - здебільшого швендяють військові. На верхівці дерев'яного стовпа куйовдиться лелеча сім'я. Під парканом червоніють стиглі вишні. Пахне липою.

Петро зупиняє фіру навпроти двору Ігора. Той має 37-метрову свердловину з питною водою. Господар виходить назустріч, розпрягає старого жереба, штовхає воза ближче до джерела. Беруся допомогти чоловікові. 

- Поволі, поволі... – жартома гиркає на мене дядько. Я, звісно, корюся.  Фіра заповзає у двір. Ігор повертає кран, подає мені шланг. Струмінь холодної води збиває пил із баняків і, врешті, потрапляє всередину. 

- Як гадаєте, підуть на нас білоруси? – ніби ненароком цікавлюся в господаря. Той здивовано гмикає: 

- Нашо їм це? Там люди не хочуть воювати. От не хочуть і все! Хіба що путін дотисне батьку, і той пошле сюди солдат. Але не думаю... 

- А як росіян своїх пожене?

- А ви тут тоді для чого? – не дає собі розгубитися чоловік: – Хіба дівок наших грати.

І хитро підморгує. Я зиркаю на Базуку. Той сміється:

- Отак, братику, нас підкололи)

Завантажена водою фіра зі скрипом і поволі суне зворотнім шляхом уздовж гречаного лану. Здіймає позаду себе піщану куряву. Липневий день на позиціях тільки починається...

Літо 2022-го. Поліський напрямок.

Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.

Друг Старий: «Якщо ми не завершимо цю війну, в тих окопах сидітимуть наші діти...»

Одні вважають їх затятими радикалами, інші – шансом на порятунок для України, хтось - просто диваками, у багатьох вони викликають повагу, бо довелося воювати пліч-о-пліч. Про рух «Правий сектор», напевно, чули всі. Але не факт, що ті чутки є цілковитою правдою. Так само не кожна правда має суто романтичний ореол. Щоб не загубитися в міфах і побрехеньках, варто слухати й аналізувати. Зокрема, й інформацію з перших вуст.