Перейти до основного вмісту

«А що вам там платять?» | Нотатки з війни

- Буває, в розмовах чую: «А що вам там платять?» Безглузді питання, але є й такі. На третьому році великої війни люди не розуміють сутність терміну «волонтерство», - говорить Людмила Куштим, керівниця спільноти «Омофор» (м. Лозова, Харківщина). Від початку свого заснування у червні 2022 року цей невеличкий волонтерський осередок передав бійцям ЗСУ вже 263 маскувальні сітки.

Восени 2023 року «Омофор» знайшов прихисток в одному з комунальних приміщень міста. Основне заняття – плетіння маскувальних сіток та виготовлення інших аксесуарів захисту для українських військових. Кістяк волонтерів складають трохи менше 20 лозівчан. Це люди різного віку, об’єднані патріотичною місією. Поза стінами осередку «Омофор» має кілька сотень прихильників і низку постійних донаторів. 

- Сітки ми виготовляємо на замовлення бійців, - говорить пані Людмила. - Під конкретні колір і розмір. Маскувальним елементом слугує спанбонд (синтетичний текстиль – авт.). Це дуже зручний матеріал - він легкий і швидко сохне. Раніше ми використовували звичайне ганчір’я, обрізки одягу тощо. Продукція виходила важкою, довго тримала у собі вологу, рвалася. Одним словом, була неефективною. Наші нові сітки важать лише кілька кілограмів - залежно від розміру.

За словами волонтерки, краї сітки обов’язково скріплюють по периметру, щоб вона не розповзалася. У плетінні «омофорівці» послуговуються власною технологією. Смужки нарізують у формі листочків. Консультуються у хлопців і щодо кольорової гами, і щодо щільності в’язки. Свої сітки впізнають на численних фото, які надсилають волонтерам бійці. «Клієнти» лозівського осередку - це представники бойових підрозділів ЗСУ, які тримають оборону на різних напрямках. Від початку свого заснування у червні 2022 року волонтери передали бійцям вже 263 маскувальні сітки.


 - В переліку нашої продукції є й інша родзинка - маскувальні кавери на шоломи. Їх ми теж виготовляємо зі спандбоду. Ось цей кавер зв’язала пані Олександра. Вона за професією кравчиня, тож до роботи підходить дуже ретельно. Її син на фронті, і він може підказати, які кольори для індивідуального маскування актуальні на сьогодні, - пані Людмила тримає в руках нашоломну «кікімору», демонструючи, яка вона легка й компактна. 

Крім маскувальних сіток «омофорівці» виготовляли взимку окопні свічки, купували хлопцям на «нулі» хімічні грілки. Відправляли на фронт енергетичні батончики, готували намазки із сала й часника. Продукти купували за власні кошти. 

- Так, у нас працюють здебільшого люди пенсійного віку, - говорить керівниця осередку. - Наш старійшина – Василь Павлович. Це дуже роботяща, відповідальна і талановита особистість. Має чудовий голос. Він і пані Олександра інколи тішать нас своїм співом. Наймолодша представниця «Омофору» – шестирічна Веронічка. Зараз дитина відпочиває з мамою у Франції. Колись її до нас привела бабуся Галина Іванівна. Спочатку дівчинка була неговірка, але їй дуже подобалося розфасовувати баночки з тушкованим м’ясом. Вона підтримує усім настрій. Завжди слідкує за тим, аби в приміщеннях було прибрано. Її малюнки вже набули популярності серед українських бійців. І ті у відповідь записали для Вероніки відео з подякою. Вона наш талісман! 

Людмила Куштим говорить, що «омофорівці» лишаються згуртованими й натхненими до роботи:

- Ми збираємося не лише для того, аби зробити свій волонтерський внесок у майбутню перемогу. Ми надзвичайно цінуємо наші дружні стосунки. У нас є свої традиції, ми разом відзначаємо свята, плануємо спільний відпочинок. Для нас також важливо передавати свій позитивний настрій хлопцям, які боронять нас на фронті.


Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Двоих комсомольцев они сбросили с церковной лестницы. К событиям Павлоградского восстания 1930 года

В 2009 году СБУ рассекретило архивы, касающиеся истории крестьянского восстания на Павлоградщине в апреле 1930 года «А головний їхній бандит утік за границю, бо мав там зв`язки , - кульгавый мужичок без имени-отчества и возраста кивнул кому-то у магазина, показал мне коричневые пеньки во рту и продолжил – Бач, який журналіст, а такого факту не знаєш! То попитай старих людей, мо, вони шо більше спомнять… »

Лікар-ортопед Костянтин Кравченко: «За своє здоров'я варто боротися»

Дистанційна робота вдома під час карантину справила злий жарт із нашим хребтом. Особливо це торкнулося тих, хто й раніше не надто дружив із фізкультурою. Почастішали раптові простріли в спині, з'явилися головні болі, стали німіти руки або ноги. Виявилося, до цього можуть призвести не лише надмірні фізичні навантаження, але й наша малорухливість.

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.