Нотатки з війни | «Я не можу заснути, тому й бухаю»

Телефонна розмова. Брат і сестра. Він тереошник - тут, на сході. Вона – у Львові, майже на іншій планеті.

- Я не можу заснути, тому й бухаю... Таблетки? Ні, не допомагають.

- Але якщо лікар призначив тобі пити таблетки, то пий.

- Не допомагають, кажу тобі... Завтра ось маю в госпіталь їхати якийсь. Психіатр написав...

- Шось інтернет пропадає, погано чути...

- Я хочу написати рапорт на відпустку, хочу підлікуватися...

- Та добре було б. А хто вирішує? Командування? Скажи, там нема нікого, хто б дав тобі по голові, щоб ти не пив?

- Побула би тут із нами, теж би забухала.

- Ой, я би не те шо забухала... Тут у Львові я в перші дні з глузду мало не з'їхала...

- А в нас різні залізяки над головою літають. Дивом, що не по тобі. А ще страшно знаєш коли буває? Коли танк на тебе пі@@ує… Ти не чуєш його виходу. Бо звук виходу - то вже й прильот. Не встигнеш сховатися. А як біля тебе прилетить, то одною ударною хвилею розчавить. Коротше, х@@ня ще та…

Даня (ім’я змінене -авт.) на прізвисько "Депутат". Хлопцеві 27 років. Він байдикує у нашій тимчасовій “располазі” вже кілька днів і майже увесь час дудлить горілку. Інколи вмикає на телефоні колядки й підспівує виконавцям. Виходить якийсь жалісливий сюр. 

Під час кожного такого запою Даня телефонує родині, друзям і страшить їх реаліями війни. Війна від нього вже відносно далеко - за пару десятків км, хоча він її теж спробував на зуб. Було лячно, важко й боляче. Але залишився живим. 

Здавалося, мене вже ніякий аватар не здивує, якщо йдеться про кількість випитого протягом доби. Депутат пробиває дно. Зрештою, то його вибір.

Схоже, невдовзі ним опікуватиметься вітчизняна медицина. Направлення на стаціонар неборака вже має.

Олександр Шульга (грудень 2022)

P.S. Навесні 2023 року я востаннє бачив "Депутата". Подейкують, одного дня він завіявся у СЗЧ і відтоді не дає про себе знати.