Перейти до основного вмісту

«Я не можу заснути, тому й бухаю» | Нотатки з війни


Телефонна розмова. Брат і сестра. Він тереошник - тут, на сході. Вона – у Львові, майже на іншій планеті.

- Я не можу заснути, тому й бухаю... Таблетки? Ні, не допомагають.

- Але якщо лікар призначив тобі пити таблетки, то пий.

- Не допомагають, кажу тобі... Завтра ось маю в госпіталь їхати якийсь. Психіатр написав...

- Шось інтернет пропадає, погано чути...

- Я хочу написати рапорт на відпустку, хочу підлікуватися...

- Та добре було б. А хто вирішує? Командування? Скажи, там нема нікого, хто б дав тобі по голові, щоб ти не пив?

- Побула би тут із нами, теж би забухала.

- Ой, я би не те шо забухала... Тут у Львові я в перші дні з глузду мало не з'їхала...

- А в нас різні залізяки над головою літають. Дивом, що не по тобі. А ще страшно знаєш коли буває? Коли танк на тебе пі@@ує… Ти не чуєш його виходу. Бо звук виходу - то вже й прильот. Не встигнеш сховатися. А як біля тебе прилетить, то одною ударною хвилею розчавить. Коротше, х@@ня ще та…

Даня (ім’я змінене -авт.) на прізвисько "Депутат". Хлопцеві 27 років. Він байдикує у нашій тимчасовій “располазі” вже кілька днів і майже увесь час дудлить горілку. Інколи вмикає на телефоні колядки й підспівує виконавцям. Виходить якийсь жалісливий сюр. 

Під час кожного такого запою Даня телефонує родині, друзям і страшить їх реаліями війни. Війна від нього вже відносно далеко - за пару десятків км, хоча він її теж спробував на зуб. Було лячно, важко й боляче. Але залишився живим. 

Здавалося, мене вже ніякий аватар не здивує, якщо йдеться про кількість випитого протягом доби. Депутат пробиває дно. Зрештою, то його вибір.

Схоже, невдовзі ним опікуватиметься вітчизняна медицина. Направлення на стаціонар неборака вже має.

Олександр Шульга (грудень 2022)

P.S. Навесні 2023 року я востаннє бачив "Депутата". Подейкують, одного дня він завіявся у СЗЧ і відтоді не дає про себе знати.  


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

На Михайлове чудо мешканцям Булахівки привидівся… чорт!

Ця дивна пригода трапилася кілька років тому, а може й більше. Одного дня у селі Булахів ка, що на Дніпропетровщині, завівся чорт . Щоправда , без рогів і копит, проте з хвостом і скида вся на величезну чорну кішку. Скептики стверджу вали , що так воно і є - кішка, але люди гнучкого розуму і тонкої психіки цього скептицизму не поділя ли . І ті й інші апелю вали до фотографії.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.