Літо 2024 року. Південний схід. Покинута хата одного з прифронтових сіл. Хлопці, які тут окопалися, натрапили на клунок зі старими книжками...
Спершу здалося: звичайна макулатура на кшталт шкільних есересерівських підручників. Або ж якісь нудні довідники того часу. Перевірили - художня література.
Зрештою, в тому нема нічого особливого. Але я завжди звертаю увагу на духовний світ людей, чиї стіни стають для нас тимчасовим прихистком на цій війні.
В бібліотеці господарів знайшлося місце Михайлові Коцюбинському і Юрію Мушкетику. З третьої спроби я витягнув із клунка томик пушкіна. Ну, як же без цього арапа пєтра вєлікого? А потім натрапив на "Мандри Гуллівера" 1974 року видавництва "Веселка". Україномовний раритет. Погортав і щиро зрадів ілюстраціям. Їхній автор - відомий англійський художник Чарльз Брок.
Мій напарник по чергуванню Кіндрат теж неабиякий книголюб. Саме він і нагадав мені ім'я автора оригінальних малюнків, чиї копії прикрасили не одну пригодницьку книгу. Згадав чоловік і позаминулорічний випадок, що трапився на одному зі східних напрямків.
- Коли ми зайшли в Т., почали шукати собі житло серед вцілілих хат. Знайшли одну. Оглянули. Стало зрозуміло, що в ній до нас жили пі@ари. Полишали свої речі, як тікали.
На очі хлопцям потрапив форменний кітель. Якийсь час не могли зметикувати, кому він міг належати. Припустили, що якомусь поліціянту. Та врешті з'ясували, що лісникові. Напевно, кажуть хлопці, прихильнику "руського міра".
- Ні, - пояснюю, - так не могло бути.
- Звідки ти знаєш? - питають.
- А ви подивіться, які в цім домі книжки читали. Ось, кажу, знайшов серед іншого україномовне видання Стівена Кінга. Це ж не підручник, не щось обов'язкове в домашньому інтер'єрі. Це для душі, для відпочинку. Виходить, розраду й утіху господарі знаходили і в українському слові, зокрема. Тому не могли вони сподіватися на "руський мір". Художня книга багато що може розповісти про свого власника...
Олександр Шульга
Коментарі
Дописати коментар