«Я й гадки не мав, що стану абсолютним чемпіоном» (відео)

Павлоградський силач виборов свій черговий трофей, яким тепер дуже пишається 

У свої майже 67 років він відчуває себе молодим і сповненим сил чоловіком. Його завзятість і витривалість давно стали предметом білої заздрості багатьох його суперників. Йому б вести розмірене життя пенсіонера, а він не полишає дивувати Європу і світ спортивними рекордами.

Про Юрія Деніченко, павлоградського ветерана гирьового спорту, місцеві журналісти (серед них і автор цих рядків) вже писали не один раз. Днями до колекції його спортивних нагород додався ще один престижний трофей - медаль абсолютного чемпіона України. Свій черговий титул переможця Юрій Деніченко завоював 24 червня на національному чемпіонаті з гирьового спорту (двоборство), де брали участь спортсмени різних вікових груп. Змагання проходили в популярному серед гирьовиків місті Токмак на Запоріжжі.

У поштовху - 171 разів за 10 хвилин

Ю. Деніченко виступав серед спортсменів-ветеранів. «Я й гадки не мав, що стану абсолютним чемпіоном, - розповідає силач. - Адже в мене були дуже сильні суперники. Перш за все, це 23-кратний чемпіон світу, мій ровесник, який трохи важчий за мене. У Токмак приїхав і переможець світових першостей, який піднімає 24-кілограмові гирі. Я був упевнений, що перемога дістанеться комусь із них».

 За словами Юрія Васильовича, його побоювання виявилися немарними. «У поштовху (одночасний підйом двох гирь від грудей з фіксацією над головою - прим. авт.) я підняв пудову гирю 171 раз за 10 хвилин. Публіка шаленіла, а мої суперники вже вітали мене з чемпіонством. Але ривок (почерговий підйом руками однієї гирі від підлоги з фіксацією над головою - прим. «ВШ») мені дався менш успішно - я зробив 225 раз, інші підіймали і 243, і 254 рази. Зате загальний результат у двоборстві у мене виявився кращим - 396 балів. Мій найближчий переслідувач поступився мені лише 3 очки! Мені потім сказали, що мої штовхання принесли мені перемогу », - каже Юрій Деніченко.

Об'їздив пів-Європи

Силач визнає, що працюючи з 16-кілограмовими гирями, він до болючих мозолей натер долоні. Втім, не він один. Ветеран-гирьовик пояснює, що, за правилами змагань, працювати зі снарядами учасники можуть лише голими руками. Разом із тим, кожен спортсмен має свої секрети поводження із «залізом». Одні натирають гирі спиртом, щоб не ковзали, інші використовую для цього розчин магнезії. «Я нічого такого не робив, зате безпосередньо перед виступами провів серію легких тренувань, аби не розслабитися. Гадаю, це мені теж допомогло стати абсолютним чемпіоном».

Юрій Деніченко каже, що з титулом найкращого гирьовика України серед ветеранів він має право представляти Батьківщину на черговому чемпіонаті світу. Першість головних гирьовиків планети відбудеться у грецькому місті Лутракі восени цього року. Для павлоградця це буде далеко не перша його поїздка на престижний спортивний форум. Протягом декількох останніх років він двічі побував в Італії, виступав у Словенії, Греції, Франції, Узбекистані.

«Результати, що я їх показав у Токмаку, не є для мене рекордом, - зізнається Ю. Деніченко. – Коли я виступав у 2015 році в Словенії, я штовхнув 16-кілограмові гирі 187 разів». За словами ветерана-силача, йому ще не відомий такий спортсмен у світі, котрий би у віці 65-69 років і з відповідною вагою тіла штовхав гирі ще частіше у відведений проміжок часу, ніж він, Юрій Дениченко. «А ось, у ривку я не претендую на світову першість. Тут мій найкращий офіційний результат - 231 разів», - говорить спортсмен. Юрій Деніченко визнає, що медаль, завойована в Токмаку, для нього стала найдорожчою, адже дісталася дуже непросто.

До речі

Свою першу гантель вагою 5 кг Юрій Деніченко підняв ще 13-річним хлопцем. «Взагалі я рано залишився без батька, мав невеличкий зріст, траплялося, що старші хлопці мене ображали. І я вирішив стати сильним, аби вміти за себе постояти», - пояснює свою любов до силових вправ богатир. Під час навчання у дніпропетровському училище зв'язку юнак вже серйозно захопився гирьовим спортом і вільною боротьбою. Не кинув він їх і коли працював на шахтах Західного Донбасу - «ім. Героїв космосу»,«Дніпровській»,« Павлоградській». Слава неперевершеного силача прийшла до Юрія Деніченко під час змагань із гирьового спорту, які в Західному Донбасі щорічно проводила компанія «Павлоградвугілля». На пенсію Юрій Васильович вийшов у 2008 році, проте з гирьовим спортом не зав'язав. Колишній гірник неодноразово ставав переможцем різних змагань, які проводилися у Придніпров`ї, вигравав він перші місця і на всеукраїнському рівні.

А в листопаді 2012 року наш богатир став чемпіоном світу з гирьового спорту в Італії. Павлоградець виступав у ваговій категорії до 80 кг. За 10 хвилин він зумів 166 разів штовхнути дві пудові гирі, а в ривку підняв одну з них 210 раз. Юрій Деніченко впевнений, що вправи з гирями корисні для здоров'я, тим більш, коли йдеться про здоров'я чоловіків поважного віку. «Якщо я не повправляюся із «залізяками», відчуваю себе старим і розбитим, а завдяки тренуванням зберігаю свої сили й молодість», - каже Юрій Васильович.

Рекомендації від чемпіона

Ці поради можуть стати в нагоді не тільки спортсменам-початківцям, а й тим, хоче довго залишатися здоровими і фізично міцними людьми. Своїм тренуванням Юрій Васильович присвячує не більше 10 хвилин у день, проте намагається робити це регулярно. Гирі використовує лише 16-кілограмові, вважає, що одного пуда йому для збереження молодості і сил достатньо. Велике значення він приділяє харчуванню. Для будівництва м'язів потрібен тваринний білок, тому меню у спортсмена відповідне. Крім того, Юрій Деніченко щодня з'їдає десяток волоських горіхів і до 100 грамів меду, запиваючи його водою з лимоном. А ще він щодня випиває склянку домашнього сухого вина, яке робить зі свого винограду. Горілку та інше спиртне він не шанує.

Олександр Шульга (Олекса Сурай), для http://gazeta-vestnik.com.ua