Перейти до основного вмісту

На День Соборності у Павлограді створили "живий ланцюг"

У Павлограді місцеві активісти вперше в сучасній історії міста створили "живий ланцюг" з нагоди Дня Соборності України. Понад 60 містян, дорослих і малих, з національними прапорами, синьо-жовтими стрічками й віночками прийшли ранком 22 січня до памятника засновнику міста Матвію Хижняку, звідки вирушили до скверу Шевченка.




 Ставшим ланцюжком, учасники святкової акції заспівали український гімн і теплими обіймами привітали один одного з Днем Соборності України. Серед тих, хто цього дня приєднався до акції єднання, були й представники міської влади. За безпекою навколого дійства спостерігали кілька правоохоронців. Організатором ходи виступила ініціативна творча молодь і міский культурно-досуговий центр.





Нагадаємо, з нагоди Дня Соборності України в багатьох містах нашої держави впродовж вже тривалого часу відбуваються символічні акції "Ланцюг єдності". В Україні наймасшатбніша така подія відбулася 21 січня 1990 року, коли близько трьох мільйонів людей взялися за руки, з’єднавши Львів і Київ у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР.

Олекса Сурай для www.5632.com.ua

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.