На власні очі

Мешканець Тернівки, якого співробітники СБУ затримали у вересні 2019 року за підозрою в антиукраїнській пропаганді і закликах до розчленування держави, отримав 3 роки колонії умовно. Про це свідчить вирок міського суду від 21 жовтня.

Ікона Пресвятої Богородиці і червоно-чорний прапор, хода парком і спільна молитва, екскурс у минуле й тривоги за сьогодення, повстанські пісні й козацький куліш. Саме за таким сценарієм у Лозовій на Харківщині патріотична спільнота 14 жовтня відзначила День захисника України.

У Павлоградському районі мама без вісти зниклого 19-річного українського бійця Сергія Шевченка отримала державну нагороду. Відзнаку «Знак пошани» 2 жовтня Марині Цибі вручили виконуючий обов ` язки місцевої райдержадміністрації Олександр Краснов і павлоградський військовий комісар Роман Господ.

У Павлограді поліція затримала ще одного ймовірного збоченця Парк Першого травня, що в Павлограді, схоже, медом намазаний для різного роду сексуальних збоченців. У п`ятницю 13 вересня дві дівчини-підлітка натрапили там на підстаркуватого чоловіка, який демонстрував їм свої статеві органи. Школярки не розгубилися й викликали поліцію. І навіть сфотографували розпусника.

Одні бояться, що революційний символ дратуватиме літніх містян, інші апелюють до національних традицій і пам ` яті побратимів У Павлограді триває суперечка між низкою громадських активістів і мерією. Камінь спотикання – публічне використання в центрі міста на Алеї Слави червоно-чорного прапора. Активісти говорять, що він гідний того, аби майоріти поряд із державним, зокрема, біля меморіального знаку на честь загиблих в АТО земляків. Влада з цим не погоджується й апелює до думки інших містян  – противників національно-революційного символу.

Старенький «Чапаєв» у тамбурі, чорне піаніно на стіні і дерев`яні ящики-люстри попід стелею. Упереміж із вініловими платівками. Велике коло над баром окреслює цитату Пікассо « Youth has no age » («Молодість не має віку»). Усе вкупі створює оригінальний антураж арт-кавярні під назвою « Izba -читальня». Розташована вона у самісінькому центрі Маріуполя.

Уявіть: ви відпочиваєте в готелі, на годиннику перша ночі, аж раптом ваш спокій розривають чиїсь моторошні крики. Від несподіванки ви прокидаєтесь і вже не спите. Натомість запускаєте у своїх мізках фільмоскоп із картинками, що бачили напередодні. На них пихкаючі димом труби металургійного гіганту й оновлений дитячий парк, дивосвіт лялькового театру і пагорб із доменного шлаку – біля самісінького моря. Та головний контекст вашої уявної стрічки – війна, до якої тут лише 20 км . Прифронтовому Маріуполю не бракує сюрреалізму.