Перейти до основного вмісту

Унікальна стародавня церква на Львівщині



Невеличке село Лагодів на Львівщині має досить рідкісну дерев`яну церкву святого архангела Михаїла. Церква п`ятикупольна. Документи 1742 року свідчать, що збудована вона десятьма роками раніше на кошти священника й громади.

Село Лагодів, Перемишлянського району Львівської області. На початку 21 сторіччя тут мешкало 758 осіб. «Історія села починається з 1260 року. Лагодів і навколишні землі тісно пов'язані з визначною історичною постаттю шляхтича Лагодовського, нащадок якого відкрив чудотворне джерело теперішньої Свято-Успенської Унівської Лаври. Ці землі надав князь Луцька і Володимира Федір Любартович славному і заможному лицареві Лагодовському, "пану на Лагодові".

Пан Лагодовський походив від славного роду Корчак, який бере свій початок від Данила Галицького. За це славний Лагодовський був зобов'язаний з дружиною надавати князеві Федору Любартовичу допомогу обороняти княжі села і міста, будувати замки, направляти дороги, давати підводи та платити податки. Один із таких замків був побудований і в с. Лагодів. Саме тут і відбулося об'явлення Матері Божої», - повідомляє інформаційний ресурс Української Греко-Католицької Церкви.

Лагодів має досить рідкісну деревяну церкву святого архангела Михаїла. Церква пятикупольна. Документи 1742 року свідчать, що збудована вона десятьма роками раніше на кошти священника й громади.



«У 1803 році згідно опису церковного майна, повідомляли, що дерев`яна церква і дзвінниця перебували з запущеному стані. У нарисі М. Клемертовича зазначено, що в селі перед 1870 роком була церква з 1730 року, а біля неї дзвінниця, "що ледве опиралася вітрові". Нову дерев`яну церкву збудували на місці попередньої у 1872 році, хоча о. Пристайписав, що це сталося в сер. 1890-х рр. Її відразу покрили бляхою, при вході зробили хори на двох стовпах. У 1894 році на краєвій виставці у Львові був представлений старовинний дзвін з Лагодова вагою біля 90 кг., відлитий у 1621 році. Дзвінниця була збудована з дерева у 1854 році.

Весною 1900 року в Лагодові було 2000 мешканців: 1451 греко-католик, 300 римо-католиків, решта - іудеї. Відомо, що в 1906 році до церкви була добудована захристія, у1910 році північне крило нави, а в 1927 - південне, після чого храм отримав хрестоподібну форму. В ході бойових дій влітку 1915 року з церкви була збита середня баня з хрестом, а російські вояки забрали з дзвінниці усі дзвони.

Пізніше зруйновану баню відновили. Верхи дерев`яної церкви я зауважив при в`їзді у село. Дерев`яна церква стоїть біля вулиці, яка веде до джерела, що розташоване за сто метрів від храму. Хрестова у плані, п`ятиверха будівля, з прибудованою до північної стіни вівтаря ризницею. Оточена традиційним піддашшям, стіни під яким складаються з відкритого пофарбованого зрубу, а над піддашшям - покриті фарбованим гонтом. Одиночні та спарені вузькі арочні вікна схожі на бійниці. До церкви ведуть два входи - із заходу і півдня.

На прицерковну територію також можна зайти через брами з двох сторін. На південь від святині розташована дерев`яна триярусна дзвінниця, нижній ярус якої відкритий. Сьогодні храм вимагає зовнішнього ремонту, особливо його дахи», - йдеться у дослідженні В. Лаби "Історія села Лагодів від найдавніших часів до 1939 року". Львів. Докладніше про історію церкви можна ознайомитись тут: http://decerkva.org.ua

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.