Перейти до основного вмісту

Британець у лавах 125-ки | Європі слід мати яйця

Чи часто у ваш бойовий підрозділ потрапляє іноземець із потужним мілітарним бекграундом? 125-ка одного такого вже має.

Йому близько 40 років. Він громадянин Великої Британії. Людина з волонтерським і військовим досвідом. Прийшов до нас, рекрутерів 125 бригади, аби служити, чи то пак, воювати проти болотяних зайд.

З міркувань безпеки, ми не називаємо ім’я героя історії, не розповідаємо його біографію та не вказуємо інші демаскуючі факти. Відтак назвемо нашого рекрута Олівером.

За його словами, про Україну і її "теплі" стосунки з ерефією він знав щонайменше з 2014 року. Інформацію отримував від знайомих, котрі на той час перебували в нашій країні. Симпатизував визвольній боротьбі українців.

З початком великої війни Олівер вирішив долучитися до Сил Оборони. Служив як контрактник у підрозділі ССО (Сили спеціальних операцій Збройних сил України), пройшов важкі бої, мав поранення. Після одного з них узяв тимчасовий перепочинок. Але, зрештою, відчув, що мусить повернутися до лав ЗСУ.

Чому 125 бригада? Бо в одному з її підрозділів служить знайомий британця. Олівер хоче реалізувати себе за напрямком БПЛА, оскільки має відповідні знання, навички й досвід. Чоловік певен, що за безпілотними технологіями майбутнє. На своєму прикладі знає, як тяжко буває піхоті, коли вона не прикрита з неба ударними дронами, коли підрозділу бракує «очей» у ворожому тилу. 

Мав шанс служити в підрозділах ЗСУ, сформованих з іноземних громадян, але відмовився від такої перспективи. На думку Олівера, часто-густо іноземці не мають належної (за прикладом українців) мотивації виконувати складні бойові завдання. Натомість, для нього є важливий морально-психологічний чинник військової служби, її світоглядне підґрунтя.

Враження про українських бійців. Переважна більшість їх, каже британець, мотивовані і хоробрі воїни. На противагу росіянам вони не губляться у критичних ситуаціях і дають собі раду.

- Чи зможе Україна перемогти? – питаємо.

- Так, - відповідає Олівер.

- Гаразд, а що, на твою думку, потрібно для цього?

- Більше людей, зброї і підтримки ззовні. Перемога України буде швидшою, якщо Європа матиме "яйця".

- А в нас вони є?

- Без сумніву!

Спілкувався Олександр Шульга, фото ілюстративне (125 обр ТрО СВ ЗСУ) із власного архіву


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.