Перейти до основного вмісту

Британець у лавах 125-ки | Європі слід мати яйця

Чи часто у ваш бойовий підрозділ потрапляє іноземець із потужним мілітарним бекграундом? 125-ка одного такого вже має.

Йому близько 40 років. Він громадянин Великої Британії. Людина з волонтерським і військовим досвідом. Прийшов до нас, рекрутерів 125 бригади, аби служити, чи то пак, воювати проти болотяних зайд.

З міркувань безпеки, ми не називаємо ім’я героя історії, не розповідаємо його біографію та не вказуємо інші демаскуючі факти. Відтак назвемо нашого рекрута Олівером.

За його словами, про Україну і її "теплі" стосунки з ерефією він знав щонайменше з 2014 року. Інформацію отримував від знайомих, котрі на той час перебували в нашій країні. Симпатизував визвольній боротьбі українців.

З початком великої війни Олівер вирішив долучитися до Сил Оборони. Служив як контрактник у підрозділі ССО (Сили спеціальних операцій Збройних сил України), пройшов важкі бої, мав поранення. Після одного з них узяв тимчасовий перепочинок. Але, зрештою, відчув, що мусить повернутися до лав ЗСУ.

Чому 125 бригада? Бо в одному з її підрозділів служить знайомий британця. Олівер хоче реалізувати себе за напрямком БПЛА, оскільки має відповідні знання, навички й досвід. Чоловік певен, що за безпілотними технологіями майбутнє. На своєму прикладі знає, як тяжко буває піхоті, коли вона не прикрита з неба ударними дронами, коли підрозділу бракує «очей» у ворожому тилу. 

Мав шанс служити в підрозділах ЗСУ, сформованих з іноземних громадян, але відмовився від такої перспективи. На думку Олівера, часто-густо іноземці не мають належної (за прикладом українців) мотивації виконувати складні бойові завдання. Натомість, для нього є важливий морально-психологічний чинник військової служби, її світоглядне підґрунтя.

Враження про українських бійців. Переважна більшість їх, каже британець, мотивовані і хоробрі воїни. На противагу росіянам вони не губляться у критичних ситуаціях і дають собі раду.

- Чи зможе Україна перемогти? – питаємо.

- Так, - відповідає Олівер.

- Гаразд, а що, на твою думку, потрібно для цього?

- Більше людей, зброї і підтримки ззовні. Перемога України буде швидшою, якщо Європа матиме "яйця".

- А в нас вони є?

- Без сумніву!

Спілкувався Олександр Шульга, фото ілюстративне (125 обр ТрО СВ ЗСУ) із власного архіву


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

Як залізобетонний тетрапод став оберегом Маріуполя

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.