Перейти до основного вмісту

Валерій Шажко: «Я хочу, аби світ не забував про Україну»

Піти до війська, щоб одного разу побачити Італію, а потім злітати у Тайвань? В українській армії і не таке можливо. Історія військовослужбовця 125 бригади СВ ЗСУ Валерія Шажка – яскравий тому приклад. Зауважимо, що він спортсмен, і за кордон обидва рази їздив для участі у міжнародних легкоатлетичних змаганнях.

Валерію 55 років, у лавах українських захисників він від початку повномасштабної війни. Нині займається рекрутингом до рідної йому львівської 125 окремої бригади ТрО СВ ЗСУ. Прихильник здорового способу життя і досвідчений марафонець. 

- Одразу скажу, що спортсмени, які служать у нашій бригаді і сумлінно виконують свої обов’язки, мають усі шанси виступати на міжнародних турнірах, - говорить Валерій. – Звісно, що за рахунок своєї щорічної відпустки. Кожний такий виступ - це хороша нагода побувати за кордоном разом із рідними, побачити світ, відпочити.

Верона (Італія), осінь 2022 р.

Разом із львів'янкою Ольгою Стадник. Італія

Уперше він як чинний військовослужбовець ЗСУ взяв участь у чемпіонаті Європи з бігу на ультрамарафонську дистанцію восени 2022 року. Змагання проходили в італійській Вероні. У складі української збірної крім нашого львів’янина у 24-годинному чоловічому забігу виступали Станіслав Шкуров та Валерій Христенок.  

- Я тоді один представляв Збройні Сили України. Для мене було високою честю вийти на дистанцію під синьо-жовтим прапором, бути обличчям ЗСУ, своєї бригади і свого підрозділу. Власне, я хочу, аби світ не забував про Україну, яка сьогодні гідно протистоїть агресору. Наша участь є свідченням того, що ми, попри тривалу і жорстоку війну, маємо право і можливість залишатися у світовому спорті, - розповідає Валерій.

Збірна України. Тайвань, грудень 2023 р.

З прапором рідного батальйона на вулицях Тайбея

Вдруге він потрапив на міжнародні змагання з ультрамарафону в грудні 2023 року. Це був чемпіонат світу, який проходив у Тайвані. За словами львів’янина, збірну України цього разу представляли 4 спортсмена, двоє з яких мали статус чинних військовослужбовців (Валерій Шажко і Андрій Ткачук).

- Це був потужний за кількістю учасників чемпіонат, - згадує наш співрозмовник. – Запам’ятався момент, коли під час церемонії відкриття змагань ми вийшли на сцену, і публіка стоячи вітала нас. Було приємно до сліз відчути таку потужну підтримку нашої країни. Тренерка американської збірної подарувала мені на згадку і в знак поваги до України комплект спортивної форми своєї команди.

 

Валерій Шажко займається спортом уже багато років. Є тренером бігового клу­бу «Шипшина», він Кандидат у майстри спорту України. У 2020 році став чемпіоном України з 48-годинного бігу, здолавши 314 км і 750 м. На його рахунку близько 40 півмарафонів, 9 марафонів і до десят­ка ультрамарафонів - у Польщі, Угорщині, Україні. Військову службу в ЗСУ починав із посади головного сержанта стрілецької роти, мав поранення, лікувався, отримав інвалідність, нині займається рекрутингом до 125 обр ТрО СВ ЗСУ.

Довідка: 

Ультрамарафон – біг на дистанцію понад традиційні 42,195 км. Є два види ультрамарафонських змагань: на певну дистанцію, і на час. Основними дистанціями є 50 км100 км, 50 миль і 100 миль. Чимало змагань проходять по бездоріжжю та гірськими стежками, деякі - по шосе з твердим покриттям або бруківкою. Кожні 5-15 км є пункти обслуговування, де бігуни, крім їжі й питва, можуть також отримати медичну допомогу або взяти невелику перерву. Щороку участь в ультрамарафонах беруть понад 7 тисяч спортсменів у всьому світі.

Олександр Шульга, фото Валерія Шажка

 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.

«Кожна відпрацьована година – це частинка сплетеної сітки» | Нотатки з війни

  У Лозовій на Харківщині волонтери невеличкого осередку від початку великої війни сплели близько 400 маскувальних сіток для наших захисників. Зізнаються, що трохи втомилися, але готові й далі працювати, бо мусять підтримувати і хлопців на фронті, і самих себе. А ще – демонструвати на загал силу українського духу.