Перейти до основного вмісту

Валерій Шажко: «Я хочу, аби світ не забував про Україну»

Піти до війська, щоб одного разу побачити Італію, а потім злітати у Тайвань? В українській армії і не таке можливо. Історія військовослужбовця 125 бригади СВ ЗСУ Валерія Шажка – яскравий тому приклад. Зауважимо, що він спортсмен, і за кордон обидва рази їздив для участі у міжнародних легкоатлетичних змаганнях.

Валерію 55 років, у лавах українських захисників він від початку повномасштабної війни. Нині займається рекрутингом до рідної йому львівської 125 окремої бригади ТрО СВ ЗСУ. Прихильник здорового способу життя і досвідчений марафонець. 

- Одразу скажу, що спортсмени, які служать у нашій бригаді і сумлінно виконують свої обов’язки, мають усі шанси виступати на міжнародних турнірах, - говорить Валерій. – Звісно, що за рахунок своєї щорічної відпустки. Кожний такий виступ - це хороша нагода побувати за кордоном разом із рідними, побачити світ, відпочити.

Верона (Італія), осінь 2022 р.

Разом із львів'янкою Ольгою Стадник. Італія

Уперше він як чинний військовослужбовець ЗСУ взяв участь у чемпіонаті Європи з бігу на ультрамарафонську дистанцію восени 2022 року. Змагання проходили в італійській Вероні. У складі української збірної крім нашого львів’янина у 24-годинному чоловічому забігу виступали Станіслав Шкуров та Валерій Христенок.  

- Я тоді один представляв Збройні Сили України. Для мене було високою честю вийти на дистанцію під синьо-жовтим прапором, бути обличчям ЗСУ, своєї бригади і свого підрозділу. Власне, я хочу, аби світ не забував про Україну, яка сьогодні гідно протистоїть агресору. Наша участь є свідченням того, що ми, попри тривалу і жорстоку війну, маємо право і можливість залишатися у світовому спорті, - розповідає Валерій.

Збірна України. Тайвань, грудень 2023 р.

З прапором рідного батальйона на вулицях Тайбея

Вдруге він потрапив на міжнародні змагання з ультрамарафону в грудні 2023 року. Це був чемпіонат світу, який проходив у Тайвані. За словами львів’янина, збірну України цього разу представляли 4 спортсмена, двоє з яких мали статус чинних військовослужбовців (Валерій Шажко і Андрій Ткачук).

- Це був потужний за кількістю учасників чемпіонат, - згадує наш співрозмовник. – Запам’ятався момент, коли під час церемонії відкриття змагань ми вийшли на сцену, і публіка стоячи вітала нас. Було приємно до сліз відчути таку потужну підтримку нашої країни. Тренерка американської збірної подарувала мені на згадку і в знак поваги до України комплект спортивної форми своєї команди.

 

Валерій Шажко займається спортом уже багато років. Є тренером бігового клу­бу «Шипшина», він Кандидат у майстри спорту України. У 2020 році став чемпіоном України з 48-годинного бігу, здолавши 314 км і 750 м. На його рахунку близько 40 півмарафонів, 9 марафонів і до десят­ка ультрамарафонів - у Польщі, Угорщині, Україні. Військову службу в ЗСУ починав із посади головного сержанта стрілецької роти, мав поранення, лікувався, отримав інвалідність, нині займається рекрутингом до 125 обр ТрО СВ ЗСУ.

Довідка: 

Ультрамарафон – біг на дистанцію понад традиційні 42,195 км. Є два види ультрамарафонських змагань: на певну дистанцію, і на час. Основними дистанціями є 50 км100 км, 50 миль і 100 миль. Чимало змагань проходять по бездоріжжю та гірськими стежками, деякі - по шосе з твердим покриттям або бруківкою. Кожні 5-15 км є пункти обслуговування, де бігуни, крім їжі й питва, можуть також отримати медичну допомогу або взяти невелику перерву. Щороку участь в ультрамарафонах беруть понад 7 тисяч спортсменів у всьому світі.

Олександр Шульга, фото Валерія Шажка

 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.