Нотатки з війни | "Я тоді всі молитви згадав, які знав"

Його позивний має усі претензії на шляхетність. Немолодого львів'янина звати Апостол, хоча в нашому підрозділі ніхто так дядька не кличе. Звуть за прізвищем - воно теж оригінальне (не видаватиму чоловіка)... 

Ігор повернувся з позицій 26 грудня. Приїхав разом із хлопцями помитися у справжньому душі. Доки ті перепочивали, розповів новину:

- 23 грудня, час 17.10. Цей день я запам'ятаю, як то кажуть, до гробової дошки. Ліс, поле, дорога. Ми тут во стоїмо (показує на уявній схемі) - там, де пі@дари шастають.

Заїжджає два їхні бетера. Сюди во, курва...  У кожному, бл..., по 9 чоловік піда@асів. Один підповзає тихенько. Повертає до нас. Вигружає всіх. А тут (знов малює уявну локацію) наші поставили протитанкову міну. Як він на ній наї@неться (протяжно свистить)!

Від вибуху водію є@ло розтовкло. Інший бетер утік одразу. Їхня піхота, яка вилізла, починає зариватися в землю.

План у них від початку був такий: один бетер заїжджає нам у тил, другий затискає нас із флангу. Там кулемет утьос і там кулемет утьос. Нам би був пі@дєц, якби у них все вийшло. Була б торба. Покрошили б усіх нас, бо мали наказ полонених не брати. Але вибух протитанкової міни все змінив.

Десь о 8 ранку ті, що залягли, пробують учесати. Ми їх вичислили - дякувати хлопцям із **ки (механізована бригада). Починаємо стріляти. З іншої позиції їх теж криють. Пі@ари назад. 

І залягли в просіці. Сховалися так, що ми їх не бачимо. Тут приходить нова зміна нашої десантури. Вона й починає пі@арів чистити. Шо з ними наші хлопці робили (регоче)! Ми лише стояли й плескали в долоні.

Одного замочили з пекеема. Тяжко поранили. Зрештою, він не вижив. Інших узяли в полон. Я навіть на відео потрапив, як конвоюю якогось москаля. Героєм став (сміється).

Але кажу, аби їхній бетер не підірвався, нас би вже не було. Я тоді всі молитви згадав, які знав. У всіх попросив пробачення - кому зробив зле, кому добре. Розумієш, то зовсім не шутки...

У цивільному житті Апостол має адвокатську практику. Разом із коханою дружиною виховує двійко дітей. Вони ще школярики. Чекають на свого татуся, який зобов'язаний повернутися до них і дружини з цієї клятої війни.

Олександр Шульга