Глибокий тил, крута лікарня, хірургія, 4-місна палата… Вона ніжно гладить його бліду ступню. Обережно й терпляче масажує худеньку литку. Водить пальцем довкола кісточок. І мовчить. Так минає день за днем...
Йому дуже болить. Часом до сліз. Він ковтає пігулки, дивиться у стелю, а коли вдається, то засинає... Над його ліжком намальований дитячою рукою янгол...
Тут, у хірургії, вони вже два тижні. Він, майже нерухомий, і вона поряд - сидить у ногах. Завжди біля нього, свого коханого.
Позаду шість операцій, купа вилучених із його тіла й кісток осколків. Рани не швидко гоються. Чомусь так. Але лікарі втішають: мовляв, усе буде добре, потрібен час.
Антибіотики, знеболюючі, протисудомні, заспокійливі. День за днем. Але все одно болить...
Вона не плаче. Вона мусить бути сильною. Вона має повернути його до життя... Підсувається ближче до його кудлатої бороди й щось шепоче. Щось дуже ніжне...
Насувається вечір. За день вже Різдво...
Олександр Шульга
Коментарі
Дописати коментар