Перейти до основного вмісту

Павлоградський богатир знову став рекордсменом світу

Силач-ветеран із Павлограда Юрій Деніченко встановив 2 світових рекорди і став абсолютним чемпіоном світу з гирьового спорту. Змагання, які принесли йому успіх, проходили 3 і 4 липня в Афінах (Греція).

Організатором світової першості виступила Міжнародна федерація гирьового спорту (IGSF). Українець, якому в кінці липня виповниться 71 рік, виступав серед ветеранів у ваговій категорії до 75 кг і в декількох спортивних дисциплінах. 

«У довгому циклі (підйом гирі з положення вису на груди, а потім над головою - прим. авт.) я за 10 відведених хвилин однією рукою підняв 16-кілограмову гирю 151 разів. Буквально одним очком мені поступився іменитий суперник - багаторазовий чемпіон планети, майстер спорту українець Олексанр Сударіков. Він підняв пудовий снаряд 150 разів. У підсумку я став абсолютним чемпіоном у цій дисципліні серед ветеранів. Навіть більше, показав новий світовий рекорд».

https://www.facebook.com/Yurivska.gromada/photos/a.499464033802405/1272285379853596/

Свою майстерність павлоградець продемонстрував і в двоборстві: поштовху (підйом 2-х гир від грудей) і ривку (безперервний підйом гирі з положення вису). У поштовху Юрій Деніченко за 10 хвилин підняв гирі 157 разів, у ривку - 190 разів. Тут він теж обійшов авторитетних суперників і став світовим рекордсменом. Ще один переможний для себе результат (110 разів) представник України показав у жимі гирі з положення сидячи. 

«Додому я повернувся абсолютним чемпіоном і володарем двох світових рекордів серед ветеранів віком до 74 років. Безумовно, для мене це великий успіх. Таких перемог у моїй спортивній кар'єрі ще не було, хоча маю вже не одну медаль світового рівня. Приємно усвідомлювати, що ти виявився сильнішим за спортсменів, молодших за тебе на 10 років. У групі ветеранів було 9 учасників», - розповідає Юрій Деніченко.

 

Павлоградський силач каже, що поїздка в Грецію обійшлася йому в чималу суму. Але результат вартий того, адже з таких перемог складається спортивний престиж Західного Донбасу і всієї України. Матеріальну підтримку в організації поїздки на світовий чемпіонат колишньому гірнику надали компанія ДТЕК Павлоградвугілля і профспілкові організації підприємства.

Нагадаємо, в березні 2021 року Юрій Деніченко став переможцем IX літніх Всеукраїнських ігор серед ветеранів гирьового спорту. 70-річний ексгірник завоював 1 місце в «поштовху гир довгим циклом». До виступу в Афінах на рахунку павлоградського силача було 10 світових рекордів. Силовими видами спорту він займається з 1967 року. У минулому він гірник, його трудове життя пов'язане з шахтами - ім. Героїв Космосу, «Дніпровської», «Павлоградської». Він має 33,5 року підземного шахтарського стажу. 

До речі

Свою першу гантель вагою 5 кг Юрій Деніченко підняв ще 13-річним хлопцем. «Взагалі я рано залишився без батькамав невеличкий зріст, траплялося, що старші хлопці мене ображали. І я вирішив стати сильним, щоб уміти себе захистити», - пояснює свою любов до силових вправ богатир. Під час навчання у дніпропетровському училищі зв'язку юнак серйозно захопився гирьовим спортом і вільною боротьбою. Не кинув їх, і коли працював на шахтах Західного Донбасу.


Слава неперевершеного силача прийшла до Юрія Деніченка під час змагань із гирьового спорту, які в Західному Донбасі щорічно проводила компанія «Павлоградвугілля». Вже ставши пенсіонером, колишній гірник неодноразово перемагав на різних турнірах, які проводилися у Придніпров`ї, вигравав перші місця і на всеукраїнському рівні. Юрій Деніченко впевнений, що вправи з гирями корисні для здоров'я. «Якщо я не повправляюся із «залізяками», відчуваю себе старим і розбитим, а завдяки тренуванням подовжую собі сили і молодість», - каже богатир.


Рекомендації від чемпіона

Своїм тренуванням Юрій Васильович присвячує не більше 10 хвилин на день, проте намагається робити це регулярно. Гирі використовує лише 16-кілограмові, вважає, що одного пуда йому для збереження молодості і сил достатньо. Велике значення він приділяє харчуванню. Для будівництва м'язів потрібен тваринний білок, тому меню у спортсмена відповідне. Також Юрій Деніченко щодня з'їдає десяток волоських горіхів і до 100 грамів меду, запиваючи його водою з лимоном. А ще випиває склянку домашнього сухого вина, яке робить зі свого винограду. Горілку не шанує. 

Олександр Шульга

Фото й відео архівне

Більше про Юрія Деніченка:

"Там все на ушах были!"

Павлоградський богатир переміг на чемпіонаті світу в Греції

«Я й гадки не мав, що стану абсолютним чемпіоном» (відео)

Юрій Деніченко: «І в 75 років я хочу бити рекорди»

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.