Шматочок голоцену в 21 столітті. Чим здатна здивувати Чернігівщина?

Як ви гадаєте, чи можна у нас, в Україні, створити щось на кшталт парку юрського періоду? Напевне, ні. Принаймні поки що. Натомість відродити на невеличкому клаптику землі природній світ докняжої доби цілком реально. Ба більше, це вже відбувається, зокрема, на Чернігівщині.

Саме таким відродженням або науковою мовою - ревайлдингом – займаються фахівці парку «Беремицьке» в Козелецькому районі на лівому березі Десни. 

Тут, на 250 гектарах луків, нині живуть деякі аборигенні види давніх тварин і поступово самовідновлюється первісна флора. 

Опікується розвитком парку благодійний фонд «Беремицька біосфера» разом із закордонними партнерами. Парк відчинив свої ворота для відвідувачів у жовтні 2017 року. 

Адміністративний директор благодійного фонду - Тетяна Ферльовська. Вона говорить, що їхній проект має наукову, культурно-просвітницьку й комерційну місії.

Наукові співробітники парку вивчають флору й фауну чернігівського полісся періоду голоцену – до активного втручання людини.

Нині тут вільно мешкають так звані польські коники (Konik polski) – нащадки вимерлих диких коней – тарпанів. Є туроподібні корови – родички давніх турів. 

 

Ростислав Полушвайко - менеджер із регіонального розвитку парку: «Туроподібна тварина була ключовою на цій території. За переказами, у Володимира Мономаха поблизу Остра були мисливські угіддя.

Одного разу під час полювання великий князь ледь не став жертвою розлюченого тура. Той здійняв на роги коня разом із вершником. Про роль цієї тварини свідчить і назва сусіднього з Києвом Турівського князівства».

За словами співробітників парку, окрім польського коника та туроподібнимх тварин тут живуть лось, косуля, лань європейська, муфлон, сайгак.

Є кулани, дикі кабани, зайці. Хижих тварин мало, оскільки їм для полювання потрібний більш широкий ареал. Є тут лисиця, борсук, куниця, рись і дикий кіт (щоправда, у вольєрі).

Ростислав Полушвайко: «Флору ми теж відновлюємо, але цей процес не такий швидкий, як із фауною. Приміром, щоб виростити дуба, потрібно років 40-50».

Менеджер говорить, що він із колегами хочуть створити тут щось на кшталт «парку Юрського періоду» але вже післяльодовикової доби. 

Ростислав пояснює: їхній парк не є заповідником, як дехто вважає. Адже науковці роблять акцент не на збереженні існуючих видів тварин чи рослин, а на відновленні давніх фауни й флори, притаманних чернігівському поліссю.

На території парку «Беремицьке» проходять щорічні мистецькі фестивалі, історичні реконструкції і, звісно, екскурсії. На вибір відвідувачів – кілька маршрутів. 

Цього року масові заходи обмежені через карантин.

 

Для гостей парку на його території розбитий кемпінг. Тут є намети, в яких можна зупинитися на ночівлю. Є і власна кухня.

До речі, для дітлахів місцевої Остерської громади, на землях якої розбито парк, він є чудовим практичним «посібником» з географії й біології. Переважна більшість працівників парку – кияни, але частина робітників – місцеві жителі.

З дерев’яної вежі, що стоїть одразу за парканом, можна помилуватися довколишніми краєвидами. 

Адміністрація парку сподівається на створення в цьому куточку Чернігівщини потужного туристичного кластеру. 

Дістатися парку «Беремицьке» можна, прямуючи з Києва автотрасою у напрямку містечка Остер Чернігівської області. Найкоротший шлях зі столиці – близько 70 км.

Олександр Шульга для tv-news.dp.ua (матеріал створений за сприяння Харківського прес-клубу)