Остання публікація

«Сукні для донечок – моя мистецька гордість!»

Зображення
Аби створити з бісеру портрет вигаданої красуні, Тетяні довелося використати понад півмільйона дрібних намистинок. Кожну вона вправно пришила до полотна тонесенькою ниткою – точно за схематичним малюнком. Над своїм шедевром майстриня працювала 3 місяці. У повсякденному житті Тетяна виконує фізично важку роботу, а рукоділля з витонченою технікою вважає для себе розрадою.

«З-під колес летить грязюка, а на поворотах заносить. Це класно!"



Гірник із Першотравенська Дмитро Приходько з дитинства закоханий у мотоцикли

Для когось туман і сльота – не надто комфортна погода, аби влаштовувати прогулянки. Однак 33-річний мешканець Придніпров`я Дмитро Приходько так не вважає. Він пристрасний мотогонщик, і йому до вподоби, коли з-під колес його «залізного коня» летить грязюка. Власне, і сам «кінь» у чоловіка особливий - здатний мчати навіть по зораному полю.

Дмитро Приходько працює механіком на одній із місцевих шахт. Професію свою любить, каже, що йому змалечку цікаво було вовтузитись із «залізяччям» - тобто, різноманітними механізмами. Саме тому після 9 класу він подався спершу до Першотравенского гірничого ліцею, а потім і до Павлоградського гірничого технікуму.

За кермо мотоцикла сів у 13 років

- Уперше я «осідлав» мотоцикла, коли мені виповнилося 13 років. Це був старенький «ІЖ-Юпітер» із коляскою. Мотоцикл належав товаришу мого батька. Я і мій приятель-тезка по черзі керували цією технікою. Потім відчепили коляску і їздили без неї. Падали, звісно. Спеціально керувати мотоциклом нас ніхто не навчав. Ми давали собі раду. Та й ремонтували теж самотужки, зазираючи в технічні посібники, - розповідає Дмитро.

Коли хлопці увійшли в доросле життя, то купили собі важкого мотоцикла «МТ» із коляскою. Ним вони здебільшого їздили на риболовлю. Мови про те, щоб розігнатися до максимальної швидкості, тоді не було. Більше подобалося долати природні перешкоди. Потім у друзів з'явився «ІЖ Планета Спорт», а ще згодом Дмитро купив собі «Яву». Обидва мотоцикли були вживані, але на ходу.



- На «Яві-350» 1996 року випуску мені найдовше пощастило їздити, - розповідає герой. - Вона мені припала до душі - швидкісна і легка у порівнянні з «МТ» і «ІЖ». І проблем з нею я не мав. Працюючи на шахті, міг собі дозволити і крутіший мотоцикл. Так у мене з'явився кросовий «КТМ» з об'ємом двигуна 640 куб м і потужністю в 70 кінських сил. Привабили технічні характеристики. На такому мотоциклі дуже зручно просуватися бездоріжжям. А оскільки ми з другом любили рибалити, то в якості транспортного засобу «КТМ» нам цілком підходив.

Кілька років тому Дмитро поміняв свого «залізного коня» - купив практично новий, 2014 року випуску, мотоцикл тієї ж марки і класу, але з інжектором (системою примусової подачі палива в циліндр). До речі, свій перший австрійський «КТМ» він купував у Харкові, за другим їздив до Рівного. Спортивний позашляховик (ендуро) Дмитру подобається більше за інші типи мотоциклів. Скажімо, байк хоч і потужніший, але зоране поле не подолає - загрузне. Натомість «КТМ» пролетить оранку на швидкості 140 км на годину.



«Куди повернув кермо, туди і прямуєш»

- Мотоспортом я зайнявся в 2016 році, - продовжує гірник. - У Першотравенську зібралася компанія однодумців – схожих на мене любителів екстремальної їзди. Близько 10 душ. Вирішили обладнати невелику гоночну трасу, знайшли місце, отримали дозвіл. Найняли трактор, який рівняв нам місцевість, а ми її своїми колесами накатували. На замкненій трасі є підйоми і схили, віражі і кілька трамплінів.

Змагаються першотравенські ентузіасти поки що між собою. За спортивні мотоцикли їм правлять японські «Хонди» і «Кавасакі», а Дмитро з приятелем уподобав австрійського красеня - «КТМ». На трасу виїжджають у вихідні, але через різні графіки роботи збиратися вдається не кожного тижня. Дмитро Приходько та його друзі не проти випробувати й інші траси, навіть налаштовані брати участь у престижних змаганнях.

- Поки що у нас немає такої можливості. Потрібно серйозно готуватися, напрацьовувати досвід. Ми обмежуємося тим, що щорічно на початку травня їздимо в якості глядачів на чемпіонат України з мотокросу. Він проходить в Мирнограді (раніше - Дмитров - прим. авт.) Донецької області. Туди з'їжджаються переможці національних і міжнародних змагань. Рівень гонщиків дуже високий. Одного разу ми вирішили делегувати туди свого представника. Але напередодні турніру хлопець отримав травму, - розповідає Дмитро.



Погана погода для першотравенських екстремалі - не перешкода, та й пори року особливої ​​ролі не відіграють. Хоч у дощ чи сніг, холод або спеку - вони влаштовують за містом перегони по бездоріжжю.

- Для того, щоб пересуватися снігом і кригою, ми зміцнюємо гуму своїх мотоциклів шипами, - пояснює шахтар. - Я, наприклад, використовую болти - вкручують їх у шини коліс. Для зимового бездоріжжя наш транспорт універсальний. Куди повернув кермо, туди і їдеш - жодних обмежень. Можна рухатися навіть по льоду. Падіння? Звичайно, трапляються. Але тут важливо дотримуватися правил безпеки, оцінювати ризики. Найбільше мені подобається мчати гоночною трасою, яку змочив дощ, коли з-під колес летить грязюка, а на поворотах тебе заносить. Це класно!

І дітей привчає до мотоциклу

За словами Дмитра, його захоплення не з дешевих. Ідеться про догляд за мотоциклом. Скажімо, лише заміна масла коштує чоловікові 2 тис. грн. Виконує він цю процедуру після 10 повних заправок 7-літрового бака «КТМ». Одного ж такого бака пального гонщику вистачає на цілий день. Дмитро каже, що будь-яка недбалість в обслуговуванні дорогої і якісної техніки може загрожувати поломкою. Ремонт влетить у чималу копійчину.

Родина героя цілком поділяє його пристрасть до мотоциклів. Коли у Дмитра була «Ява», він приїжджав нею побачення до майбутньої дружини Олени. Дівчина із задоволенням мчала з ним вулицями Першотравенська. Зараз екстремал катає на своєму «КТМ» дітлахів - 9-річного Данила і 5-річного Володислава. Звісно, що тато дотримується всіх правил безпеки і перегонів бездоріжжям із синами не влаштовує. Хлопчикам теж до вподоби татків драйв.



- Мотоспорт - це чудовий відпочинок! На трасі ти переживаєш найгостріші відчуття. А ще мені до вподоби моменти, коли ми в повній екіпіровці з'являємося верхи на мотоциклах посеред міста. Нас обступають діти. Приємно бачити їх захоплені очі. Це здорово, - говорить Дмитро Приходько.

Олександр Шульга для «Вісник Шахтаря» (всі фото надані Дмитром Приходько)

До речі

Наш герой не тільки мотоцикліст, але і завзятий рибалка. Перевагу надає підводному полюванню.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Хроніки ковідного стаціонару. Зі щоденника пацієнта

Лікар-ортопед Костянтин Кравченко: «За своє здоров'я варто боротися»

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?