Олекса Гірник: «Мій протест - це бунт проти поневолення»

На місці самоспалення Олекси Гірника на Чернечій горі. Джерело: www.istpravda.com.ua

Більше 40 років тому українець Олекса Гірник здійснив акт самоспалення на Тарасовій горі

«А ви, напевно, думали, що це все буде вічно - герб князя Володимира, синьо-жовтий прапор, українська мова? Даремно думали. За свою країну потрібно боротися, за неї потрібно переживати, її потрібно відчувати...» - так за рік із гаком до початку другого Майдану написав на своїй сторінці у Facebook відомий український журналіст Віталій Портников.

Напередодні подій революційної зими 2013-2014 рр. чимало політичних аналітиків і громадських діячів говорили про зростаючі загрози для українського суверенітету. Багато з цих загроз мали імена і прізвища. Серед інших несприятливих факторів називали і такий: у 1991 році Незалежність дісталася нам, наче подарунок - без крові і барикад. Мовляв, тому ми її і не цінуємо.

Поляки дали п'ять років, «совєти» - вісім

Це вірно, але лише частково. Святові української державності, який ми відзначаємо щороку 24 серпня, передувала тисячолітня драма. Захищаючи свою Батьківщину від ворогів різного штибу, загинули мільйони українців - чоловіків, жінок, дітей... Про багатьох із них ми вже нічого не дізнаємося. Але були й ті, хто назавжди залишиться в пам'яті народній. Серед них і герой цієї розповіді.

Понад 40 років тому, в ніч на 21 січня 1978 року, вже немолодий дисидент із Прикарпаття Олекса Гірник піднявся на Тарасову гору в Каневі, облив себе бензином і підпалив - на знак протесту проти русифікації України. До цього подвигу 66-річний чоловік, батько і дід йшов усе своє життя.

Олекса у молоді роки. Джерело: www.istpravda.com.ua

Він був вихідцем із бідної сім'ї бойків-верховинців, його дід і батько вели просвітницьку роботу і користувалися авторитетом серед земляків. Сам Олекса в юні роки пройшов школу «Пласту», «Просвіти» і долучився до тоді ще молодої організації українських націоналістів.

У 1937 році, в якості рекрута польської армії, він за свої висловлювання проти польської влади і заклики до незалежності України опинився на лаві підсудних. Олексу засудили до п'яти років ув'язнення, але вже за два роки, під час німецького вторгнення до Польщі, він втік із в'язниці.

Новий термін майбутній дисидент отримав вже від радянської влади. 17 вересня на вокзалі в Станіславі (нині Івано-Франківськ) хлопець побачив, як енкаведисти «пакують» у товарні вагони на висилку поляків. І кинувся захищати бідолах. Його відразу ж заарештували, і невдовзі він на вісім років вирушив до концтаборів Норильська і Магадана.

Прометей української нації ...

У рідне Прикарпаття Олекса повернувся в 1948 році, влаштувався в Калуші, зустрів кохану людину - Кароліну Петраш (теж бранку ГУЛАГу) і одружився на ній. Незабаром у них народилися діти - Маркіян і Євген. Колишній політв'язень влаштувався на місцевий завод обліковцем, а потім став працювати інженером. До виходу на пенсію в 1972 році Олекса Гірник змінив кілька професій - від глинокопа до бухгалтера.

Олекса Гірник із родиною. Джерело: www.istpravda.com.ua

За 10 років до того, як прикарпатський дисидент здійснив свій героїчний вчинок, у 1968 році, в Києві на Хрещатику спалив себе інший українець - Василь Макух. Він протестував проти введення радянських військ до Чехословаччини і русифікації України. Подвиг Василя повторив чеський патріот Ян Палах. І вони не були одинаками.

Попри те, що інформацію про ці акції радянська влада всіляко намагалася приховати від народу, багато українців, у тому числі і Олекса Гірник, знали про них. Знайомі Олекси Миколайовича згадували, що в 1977 році колишній в'язень дуже змінився. Пізніше з'ясувалося, що він протягом кількох років від руки, таємно, написав понад 1000 листівок із відозвою до українців. Ці листівки Олекса Гірник ретельно ховав. А потім зважився на відчайдушний крок.

У січні 1978 року в прощальному листі дружині Олекса Миколайович написав: «Я йшов простим шляхом, тернистим. Не змінив, не зійшов. Мій протест - це сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест - це переживання, тортури української нації. Мій протест - це прометеїзм, це бунт проти насилля і поневолення. Мій протест - це слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець».

Він облив себе бензином і вийняв ніж

Він приїхав до Києва 20 січня, зайшов до Софіївського собору, побував у Києво-Печерській Лаврі. А ввечері пішов на автобус, що прямував до Канева. Із собою Олекса Гірник віз сумку з двома каністрами бензину і запальничку.

Тієї ночі, 21 січня, напередодні дня Соборності, місто скував 15-градусний мороз. Охорона музею Тараса Шевченка грілася в приміщення і на вулицю виходити не поспішала. Олекса врахував цю обставину. Він піднявся на Тарасову гору і чотири рази обійшов могилу поета (залишилися сліди на снігу). Потім спустився до схилу гори, звідки добре було видно Дніпро, і розкидав всюди свої листівки.

Листівка, написана Олексою Гірником. Джерело: www.istpravda.com.ua

Їх було близько тисячі - точніше, 970, деякі збереглися у місцевих жителів. Олекса Гірник писав: «Протест проти російської окупації на Україні. Протест проти русифікації українського народу! Нехай живе Незалежна Соборна Українська Держава! Радянська, але не російська! Україна для українців! На знак 60-річчя проголошення незалежності України Центральною Радою 22 січня 1918/22 січня 1978 р. в знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки таким способом можна протестувати в Радянському Союзі!»

Нарешті, він наблизився до самого краю крутого схилу, облив себе бензином, вийняв із кишені ніж і запальничку. Була третя година ночі, коли над Дніпром спалахнуло полум'я. Олекса зробив лише чотири кроки і вдарив себе ножем. Його тіло знайшли вранці...

За справу взялася прокуратура, в будинку Олекси Миколайовича провели обшук. Дружині сказали, що її чоловік загинув в автомобільній аварії, спершу не хотіли віддавати тіло, але потім дозволили поховати чоловіка на його батьківщині. Труну відкривати заборонили, проте вночі близькі зробили це, і брат Кароліни Гірник, греко-католицький священик, відслужив по своєму зятю панахиду.

Герой України, посмертно

Два місяці по тому справу за фактом самоспалення Олекси Гірника поклали в архів. Прокуратурі так і не вдалося виявити будь-яких його зв'язків з «антирадянськими колами». Як і в інших подібних випадках, влада замовчувала подвиг прикарпатського дисидента. Навіть спеціально поширювала чутки, ніби в Каневі себе підпалив п'яничка чи божевільний. Проте, щороку, 21 січня, на місці, де загинув Олекса Гірняк, з'являлися грона калини.

Меморіальна дошка на стіні будинку, де мешкав Олекса Гірник

«Ми не здогадувалися і навіть не думали, що батько подібне задумав. Це було несподівано і шокуюче », - розповідав через багато років журналістам син Олекси Миколайовича Євген. Першим про справжні обставини смерті українського патріота його дружині повідомив лікар «Швидкої допомоги» з Канева, який обстежив тіло Олекси Гірняка. До речі, цей лікар все життя потім збирав по крихтах факти біографії дисидента, а згодом опублікував їх.

Минуло кілька років після смерті Олекси Миколайовича, коли про його героїчний вчинок стало відомо західним журналістам. В Україні ж ця інформація вперше потрапила на сторінки газет у 1992 році – на той час країна вже здобула Незалежність.

Ще через рік у місті Калуші на стіні будинку, в якому жив Олекса Гірняк, місцева влада встановила меморіальну дошку і назвала його ім'ям одну з вулиць. У 29 річницю акції, 19 січня 2007 року, Президент України Віктор Ющенко своїм Указом посмертно присвоїв Олексі Миколайовичу звання Героя України. За два роки на місці самоспалення патріота з'явився пам'ятний знак.

Олександр Шульга, за матеріалами

www.istpravda.com.ua, http://www.ua-today.com, http://kosivlibrary.if.ua, uk.wikipedia.org