Нотатки з війни | СЗЧ: поїхав у відпустку і не повернувся

Один мій товариш розповів про свого побратима - бувалого хлопа з категорії 50+. Чоловік сумлінно відвоював понад два роки повномасштабки і ось, раптом, подався у СЗЧ. Зробив то зопалу - не інакше.

- Вважай, це був один із наймотивованіших бійців нашого підрозділу, - журиться вояка. - Але вже як є. Поїхав у відпустку за кордон і, бляха, не повернувся. Написав до нас, щоб не чекали. 

- А причина?

- Та сама, що і в інших - за@бала несправедливість.

- Глобальна?

- Та як сказати. Хлоп у лютому 22-го повернувся з Польщі. Мав там хорошу роботу, сім'ю до себе перевіз. Коротше, з Україною його фактично нічого не пов'язувало. А тут примчав на війну.

- Ми тоді всі були на підйомі. Мотивація зашкалювала, дай Боже. Про дємбєль не загадували...

- Отож бо. Пішов він у військомат, потрапив з нами в один батальйон, воював у мінометці, вижив у кількох с@аках, мав поранення. Зрештою, ВЛК визнала його обмежено придатним.

Минулий рік він на позиції вже не піднімався. І най би так і лишилося. Але мусів пройти переогляд. І вже нова ВЛК позбавила його цих "преференцій". Реально ж хлоп не витягував колишньої роботи. Фізично й морально стерся. То, мабуть, через те й пішов у СЗЧ.

Типова ситуація, зрозуміли причини, але залишити побратимів... Хезе, як тут правильно мало б бути.

- Законних причин списатися він не мав, - пояснює товариш. - Втік - це погано. Бо номінально він лишається бойовою одиницею. На його місце нікого не переведуть, якби й було б кого. З іншого боку, я можу зрозуміти цього "пенсіонера". Він пішов на війну мотивованим добровольцем. Чесно служив. А тут така «підстава» з ВЛК. Утім, ВЛК - то сяка-така причина. Людині просто бракувало тривалого відпочинку. Не відпустки на 15 діб, не ротації, а умовно дємбєля на півроку. Шоб міг із сім'єю пожити. 

- Ну, того би всі ми хотіли.

- Звичайно. І це було би справедливим варіантом. Якщо війна, то ти служиш, а не ховаєшся за довідками чи за кордоном. Але й служба не має бути квитком в один кінець. Скажімо, повоював рік-два - звільнився, а за півроку обов’язково маєш знов призватися. 

- Було би непогано.

- Але @єр до того дійде.

- Чому?

- Бо то політика, рейтинги. Нашо комусь дратувати свій електорат? Ухилянти за тебе не проголосують. 

- Це точно.

- Тому вже як є. Суспільство чмокатиме тебе в @упу, називатиме героєм, але шоб поміняти на нулі – яйця заслабі.

Як склалося з «пенсіонером»-сезечешником у підрозділі мого товариша – я не знаю. Можливо, він-таки повернувся. Насправді, дехто згодом вертається, коли прозріває, яку дурню він вчинив. Але то, напевно, дехто.

• P.S. Нещодавно Тexty.org.ua провели опитування серед 128 військовослужбовців ЗСУ щодо причин такого явища, як СЗЧ (самовільне залишення частини). З’ясувалося: «бійці приймали рішення про СЗЧ однаковою мірою як спонтанно (52%), так і продумано (48%)… Добровольці не менш схильні до СЗЧ, ніж примусово мобілізовані… Основні чинники, що підштовхують бійців до втечі: нерозумна бюрократія, корупція, відсутність чітких термінів служби, ротацій та можливостей для відпочинку… Респонденти анонімно заповнювали онлайн-анкети в період із 27 жовтня 2024 року по 1 січня 2025 року».