Сільською вулицею прямує немолода жінка. Поруч неї човгає хлопчина років восьми. Вочевидь, онук.
Отримати посилання
Facebook
Twitter
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки
«Айдар» отримав від волонтерів мобільний «всюдихід» (відео)
Отримати посилання
Facebook
Twitter
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки
-
Лозівські
волонтери разом зі своїми земляками придбали, облаштували та передали до
батальону «Айдар» стареньку вантажівку «УАЗ». Машина, маючи достатньо високу
прохідність та маневреність, стане у нагоді бійцям на передовій (відео: Грузовик для "Айдара").
Головна подія, на яку запросили журналістів, відбувалася
22 травня у центрі Лозової поряд із сквером імені Тараса Шевченка. Саме сюди волонтери
в особі Вадима Яцини «пригнали» вже відремонтований та пофарбований «УАЗ».
Разом з Вадимом стару-нову техніку обкатували «айдарівці» Юрій Кожухарьов та
Олександр Селюков.
«З цим «УАЗ-м» була така історія, - розповідає Вадим. –
До мене звернувся мій знайомий Віталій Солодовник. Каже, на Близнюківщині у
селі Червона Самара людина продає стару вантажівку. Машина на ходу, але охочих
її придбати досі не трапилось. Я зателефонував в «Айдар» - чи треба їм такий «УАЗ».
Командир: «Звісно, треба!» Тож ми почали збирати кошти. Я звернувся до лозівських
і близнюківських фермерів. Ми ці гроші зібрали, машину купили… Скільки
заплатили? Чимало, так скажу».
"Машинка" рік простояла нікому не потрібна
За словами Вадима, ще одна небайдужа людина, Юрій Вінник,
дав старенькій вантажівці «друге дихання». «Зібрали все до купи – і вийшла
гарна машина. Легка і юрка. Спочатку думали обшити її металом, але в батальйоні
сказали, що не варто. Бо тоді вона стане неповороткою», - пояснює волонтер.
«Айдарівці» Юрій та Олександр з ним погоджуються. Кажуть,
що на цю машину можна встановити крупнокаліберний кулемет, або якусь
протитанкову установку. Щось важче вже буде зайвим. «УАЗ» має якості всюдихода,
тож здатний гасати по «передку» навіть у негоду. Доставляти харчі, боєприпаси
чи перевозити самих бійців.
"УАЗ" придбано цілком законно, ось техпаспорт, говорить Вадим. Для 60-тисячної Лозової передача своїм землякам-добровольцям придбаної за кошти меценатів старенької вантажівки - неабияка подія
За словами Юрія, за рік війни волонтери з усіх куточків
України передали добровольцям чимало цивільної техніки і навіть одну БРДМ (броньована
розвідувально-дозорна машина). Хлопці кажуть, що волонтерські подарунки, справді,
дуже потрібні бійцям. Адже коли на фронті гаряче, техніку дуже легко втратити
під час бою.
Наостанок журналісти фільмують урочистий момент – вручення
«айдарівцю» Юрію ключів та техпаспорта від «УАЗ-а» (саме Юрій відправиться на схід, а ось Олександр після
минулорічного поранення мусить залишатися вдома).
«Дай Боже, що ти на ньому додому повернувся. З перемогою», - говорить землякові
Вадим Яцина. Буквально за день волонтерська вантажівка рушить на Луганщину до
Щастя, де сьогодні стоїть батальйон «Айдар». Аби машина не їхала на фронт
порожньою, лозівські волонтерки з «Жіночого легіону» зібрали бійцям смачного
гостинця.
P.S. Доки ми розмовляли з бійцями та волонтерами, поблизу зупинилася сім`я - жінка й кілька дітей. Вони з цікавістю споглядали наше дійство. Потім один хлопчина, років десяти, підійшов до мене і схвильовано запитав: "Дядя, а что, война будет?" Чесно кажучи, я не чекав на таку реакцію, однак спробував заспокоїти хлопця: "Ні. Доки ось такі люди (показав на "айдарівців") ТАМ стоять, ніякої війни ТУТ не буде". Олександр Шульга, фото й відео автора
Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.
Мандруючи Україною, вкотре пересвідчуюсь: ми мало знаємо свою домівку. У гонитві за іноземною екзотикою не помічаємо тих цікавинок, які є за два кроки від нас. Національний природний парк «Меотида», розташований на узбережжі Азовського моря неподалік Маріуполя, - одне з таких див. Останнім часом його трохи пошматувала війна, але первісної краси не знищила.
Київ, ранок 27 лютого. Позаду ще одна доба війни. Її звати Світлана. Вона викладачка. Мешкає в районі Позняки. Тому самому, де на світанку 25 лютого орківська ракета влучила в житлову багатоповерхівку.
Коментарі
Дописати коментар