Телефонна розмова. Брат і сестра. Він тереошник - тут, на сході. Вона – у Львові, майже на іншій планеті.
Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки
Як лозівські дівчата гроші на армію збирали
Отримати посилання
Facebook
X
Pinterest
Електронна пошта
Інші додатки
-
У Лозовій активісти збирають кошти на потреби своїх земляків-військових, котрі сьогодні захищають Україну в східних областях. У понеділок, 23 червня, дівчата місцевої неформальної організації «Жіночий легіон» провели чергову акцію.
Активістки розташувалися двома невеличкими групами поблизу
пам`ятника воїнам-афганцям. Прийшли сюди з саморобними плакатами та скриньками
для коштів. Компанію дівчатам склали кілька хлопців з місцевої «Самооборони».
Небайдужих виявилося чимало
Аня Красноперова, активістка: «Сьогодні ми збираємо
кошти, щоб купити засоби захисту та спеціальний одяг для наших чотирьох хлопців,
котрі знаходяться в зоні АТО. Вони нас попросили допомогти самих необхідним,
склали список. Сподіваюсь, лозівчани нас підтримають. Нехай вони не переживають
- усі кошти підуть за призначенням. Цим займається «Самооборона» й «Жіночий легіон»,
я думаю, нас вже знають за іншими акціями, приміром, коли ми допомагали
біженцям».
Доки тривала акція, більшість перехожих минали
активісток. Хтось зупинявся, аби прочитати написи на їхніх плакатах. Дехто
кидав до скляної скриньки купюри певного номіналу. Небайдужих виявилося чимало.
Молодий хлопець на ім`я Віктор
разом із дружиною вирішили підтримати лозівських добровольців. «Звичайно, така акція
потрібна, - говорить Віктор. – По-перше, там наші люди воюють. По-друге, мого
знайомого з роботи мобілізували служити конкретно в батальйон «Айдар». І реально
він там без бронежилета. У нього дружина й двоє маленьких дітей… Допомагати
треба… Питання тут стоїть – чи будемо жити в Україні єдиній, чи підтиратимемо
Росії…»
Деякі лозівчани не шкодували кидати й по 100 грн
Молода мама з малюком у візочку теж завертає до активісток, дістає гроші. Дивується питанню про сенс свого вчинку: «Це ж наші співвітчизники, земляки, як їм не допомогти?» Якесь подружжя пенсіонерів, йдучи повз дівчат, неголосно висловило своє обурення написами на плакатах.
«Настрій прекрасний, рвемося у бій»
Один чоловік запропонував переробити ці написи. «Треба не
гроші на одяг солдатам просити, а закликати, щоб припинилась братовбивча війна».
Ще один вже немолодий чолов`яга, котрий
назвався Володимиром Григоровичем, після того, як просунув у скриньку купюру,
пояснив: «Щоб наші солдатики їли нормально, взувалися, вдягалися. Щоб отих
терористів і ублюдка Путіна швидше знищили».
Під час акції активістам вдалося поспілкуватися телефоном
з одним із лозівських добровольців, що перебувають зараз на Луганщині у складі
батальйона збройних сил України. «Настрій прекрасний, готуємося, - розповів
Євген. - Рвемося у бій, батальйон майже складається з добровольців. Вони
приїхали сюди самі, аби захищати Україну».
За словами хлопця, невелика кількість мобілізованих
бійців, з яких частково складається батальйон, не хочуть воювати, каже Євген. Додає:
важка ситуація з матеріальним забезпеченням. «Наш батальйон тримається на
гуманітарній допомозі, бо централізованої допомоги збройних сил майже немає», -
зізнається хлопець і дякує землякам за підтримку.
«Лозівчани хай не бояться, бо тут на передовій хлопці,
які дійсно налаштовані до останньої краплі крові захищати Україну. Як сказав
один командир взводу з Харкова: «Я тут готовий пролити кров, аби вона не
пролилась у Харкові», - каже Євген.
За словами активісток «Жіночого легіону», подібні акції
зі збору коштів триватимуть і далі, доки в цьому буде потреба. До речі, тиждень
тому лозівським патріотам вдалося зібрати частину необхідних коштів – 3000 грн.
– для придбання тактичних рюкзаків нашим бійцям. Олександр Шульга
Дистанційна робота вдома під час карантину справила злий жарт із нашим хребтом. Особливо це торкнулося тих, хто й раніше не надто дружив із фізкультурою. Почастішали раптові простріли в спині, з'явилися головні болі, стали німіти руки або ноги. Виявилося, до цього можуть призвести не лише надмірні фізичні навантаження, але й наша малорухливість.
Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.
Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.
Коментарі
Дописати коментар