Перейти до основного вмісту

Діти війни


Ранок, 7 червня, маршрутка. Хлопчина років чотирьох-п*яти разом з мамою їдуть до центра міста (Лозова, Харківщина). Приблизний діалог, точніше, монолог юного парубка, бо мама здебільшого мовчить.
«Мама, смотри – флаг Украины!» - малюк показує на високо піднятий синьо-жовтий прапор десь на боці Циганського в районі «раздєвалкі». І далі розмірковує: «Если флаг Украины захватят, то Украины больше не будет…» Згодом робить остаточний висновок: сучасний ворог України, котрий прагне її загарбати, то – Росія… Малюк говорить досить голосно, аби його було чутно іншим пасажирам. Мама дивиться у вікно й не заперечує хлопцеві. Той щось говорить про зброю, яку варто застосувати нашим військовим, аби відбити ворога. А далі – зупинка. Мама з парубком виходять… Чомусь цей невеличкий епізод вразив. Дай Боже, аби малюк виріс громадянином України.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.
Дописати коментар
Докладніше

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.
Дописати коментар
Докладніше

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.
Дописати коментар
Докладніше