Діти війни

Ранок, 7 червня, маршрутка. Хлопчина років чотирьох-п*яти разом з мамою їдуть до центра міста (Лозова, Харківщина). Приблизний діалог, точніше, монолог юного парубка, бо мама здебільшого мовчить.
«Мама, смотри – флаг Украины!» - малюк показує на високо піднятий синьо-жовтий прапор десь на боці Циганського в районі «раздєвалкі». І далі розмірковує: «Если флаг Украины захватят, то Украины больше не будет…» Згодом робить остаточний висновок: сучасний ворог України, котрий прагне її загарбати, то – Росія… Малюк говорить досить голосно, аби його було чутно іншим пасажирам. Мама дивиться у вікно й не заперечує хлопцеві. Той щось говорить про зброю, яку варто застосувати нашим військовим, аби відбити ворога. А далі – зупинка. Мама з парубком виходять… Чомусь цей невеличкий епізод вразив. Дай Боже, аби малюк виріс громадянином України.