На власні очі

У Новомосковську чоловік із довгим шлейфом судимостей не втримався від чергової спокуси розжитися чужим майном. Нещодавно рецидивіст опинився на лаві підсудних за те, що поцупив у місцевої пенсіонерки... козу. Про це йдеться у вироку міськрайонного суду від 15 січня 2018 року.

Протягом однієї доби влада Павлограда обіцяє завершити прибирання вулиць міста від снігу. Про це повідомив на засіданні міськвиконкому 24 січня мер Анатолій Вершина. Він вважає, що в цілому комунальні служби міста спрацювали добре з ліквідації наслідків негоди.

У Павлограді міська влада планує в 2018 році встановити на головних вулицях ще 7 сучасних камер відеоспостереження. Нині їх понад 50. Про це йшлося 24 січня під час засідання виконкому.

Сніговий циклон, що накрив Харківщину 21-22 січня, завдав чимало клопоту мешканцям регіону. Водночас міста й села опинилися в полоні зимової казки.

У Павлограді 22 січня сотні містян - дорослих і дітей - утворили "живий ланцюг" із нагоди Дня Соборності України. Місцем для святкової акції її учасники обрали оновлений пішохідний міст, що з ` єднує два береги Вовчої в районі центрального парку.

Свято Водохреща є одним із найбільш масових і шанованих серед мешканців Павлограда. Зранку 19 січня до Спаса Нерукотворного Образу кафедрального собору, де о цій порі проходила урочиста літургія, вишикувались черги вірян. Чимало павлоградців не зрадили своїй традиції і відвідали міський пляж у парку Першого травня, аби зануритись у водохресну воду.

Уродженець Москви отримав 5,5 років колонії за пограбування мешканки Новомосковська. Чоловік, який протягом останніх 20 років скоїв близько 10 різних злочинів, у тому числі розбій і згвалтування, зізнався, що напад на жінку у нього стався спонтанно. Свою провину він визнав.

Онука колишньої остарбайтерки розшукала в Німеччині вихованців своєї бабусі Справжню, невигадану історію людства важко затиснути у якісь шаблони – надто примхлива вона панянка. А все тому, що пишуть її не лише царедворні особи, а й «маленькі» люди. Своїми непомітними для офіційних хронікерів вчинками, особистими трагедіями і життєвими парадоксами. Якось мені переповіли про драматичну долю українки, котру в роки Другої світової війни примусово вивезли до Німеччини. На чужині дівчина гледіла дітей у родині однієї місцевої фрау. Десятиліття по тому, незадовго до смерті, колишня остарбайтерка несподівано зізналася: «Єдині у житті хвилини щастя і безтурботності я відчула, коли була там, у наших ворогів».