Перейти до основного вмісту

Кубок, гільза і донати. У Львові змагалися найдотепніші

 


Київські студенти стали володарями кубку регіонального фестивалю гумору. А одному з глядачів дістався почесний сувенір від 125 окремої бригади ТрО Сухопутних військ ЗСУ. Сама ж бригада отримала 100 тисяч гривень благодійних коштів на FPV-дрони. І все це відбувалося на «Студентській Лізі Сміху м. Львів».

Фестиваль студентського гумору проходив у столиці Галичини 10 квітня. Цього дня на сцену Львівського палацу естетичного виховання учнівської молоді вийшли 13 команд із різних куточків України.


Глядачів і журі креативно розважали (окрім господарів) гості з Дрогобича, Одеси, Києва, Полтави, Чернігова, Чернівців, Закарпаття. 



Найпопулярніший у Галичині студентський фестиваль гумору відбувся вперше після кількарічної перерви. Нагадаємо, що минулого разу подібний форум кмітливих і винахідливих проходив тут у 2019 році. 



За словами представників студентської молоді, цьогорічні змагання мають відродити давню і хорошу традицію фестивалів гумору «Студентська Ліга Сміху м. Львів». 




За підсумками змагань, володарем головного призу стала команда «Pink nail emoji» Київського національного університету ім. Шевченка. 10 команд-учасниць фестивалю отримали квиток для участі у наступному сезоні. Він має стартувати восени.



Що стосується благодійної місії заходу і, зокрема, підтримки 125 бригади, то для львівських студентів вона є невипадковою.



Микола Спересенко – голова профкому студентів Львівського національного університету ім. І. Франка: 

«Найбільше наших випускників і викладачів, які у різний час повномасштабної війни долучилися до ЗСУ, служать саме у 125 бригаді. І так збіглося, що кабінет нашого студентського профкому має теж номер «125». Тож для нас львівська бригада і події, з нею пов’язані, є дуже близькими».

 

Протягом тригодинного вечора організатори фестивалю розіграли серед глядачів низку призів, та зібрали 100 тис. грн. «донатів» (станом на 11 квітня ще не підрахували – авт.). Володарем сувенірної «гільзи» від 125-ки стала одна із глядачок фестивалю. Дівчина придбала почесний «трофей» під час аукціону, запропонувавши за лот найбільшу суму. 


Валерій Шажко – військовослужбовець 125 бригади, випускник Чернівецького універу ім. Ю Федьковича (1993 рік):

«Це гільза мого 219 батальйону. До речі, сьогодні на вечорі присутній мій побратим Юрій Германович… Бойова історія батальйону розпочалася з Харківщини, продовжилася на північних околицях фортеці Бахмут. Там наш підрозділ прийняв важкий бій. Проти нас ішли «вагнера», ворог удесятеро переважав наші сили. Але ми вистояли. Багато моїх побратимів залишилися там назавжди… Це був початок 2023 року. Потім був Сіверськ. І саме там наші артилеристи здійснили постріл снарядом, гільза від якого сьогодні перед вами вже у якості сувеніра». 



Представник 125 окремої бригади ТрО СВ ЗСУ подякував студентам за можливість на мить поринути спогадами у свою юність і роки університетського навчання. За словами Валерія, українські студенти завжди були рушійною силою в переломні моменти нашої історії.


«Дякую вам за те, що на хвилинку дозволяєте нам поринути в часи нашого студентства. Ми також брали участь у таких заходах, років там 35 тому. Головне те, що ваша ціль сьогодні носить благодійний характер. Студентство – завжди було рушійною силою всіх процесів, які відбувалися в нашій державі. В 9х рока ми були учасниками революції на граніті. І очолювали її лідери студентських рухів Київщини, Львівщини… 2004 рік. Пам’ятамо і 2014 рік, коли через побиття студентів піднялася всі Україна. З початку повномасштабного вторгнення також молодь стала на захист нашої держави…. Багато молодих людей, як і ви, прийшли в нашу бригаду…. Дехто з них заплатив високу ціну, аби ви мали сьогодні можливість вчитися, творити, жити, працювати… Пам’ятайте за цю ціну».

P.S.

До речі, Львівський національний університет імені Івана Франка досить тісно співпрацює зі 125 окремою бригадою ТрО СВ ЗСУ. Нагадаємо, що днями команда Центру мережевих технологій та IT підтримки ЛНУ у складі Максима Глубокого, Ореста Дацка та Віталія Рябіша допомогла Центру рекрутингу 125 Обр створити власний інформаційний ресурс - https://125obr.army/

Олександр Шульга


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Про українську порцеляну, що вразила московського імператора

На Житомирщині протягом 200 років майстри виготовляли фарфор, який у кращі часи міг конкурувати з виробами китайських і саксонських митців А чи знаєте ви, що кілька століть тому вишукана порцеляна могла коштувати цілого полку кавалеристів? Виявляється, саме таку ціну у 1717 році заплатив пруському королеві Фрідріху Вільгельму І курфюрст (князь) Саксонії Август Сильний. Він придбав у монарха півтори сотні китайських фарфорових ваз висотою близько 1 метра. Цікаво, що вже тоді при дворі курфюрста двоє дослідників винайшли власну, європейську, технологію виготовлення якісного фарфору. Згодом виробництво порцеляни опанували й українці. Їхня продукція була не гірша за саксонську.

Як залізобетонний тетрапод став оберегом Маріуполя

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.