Перейти до основного вмісту

Олександр Гладкий: зірковий футболіст і батько двох дітей

Нещодавно, 24 серпня, на День Незалежності, нашому землякові, провідному футболістові національної Прем’єр-ліги Олександру Гладкому виповнилося 34 роки. На цих фото, зроблених у червні 2009 року, він, нападник донецького «Шахтаря», привіз до рідної йому Лозової один із найпрестижніших трофеїв клубного футболу – Кубок УЄФА.

Команда Олександра стала тоді переможцем європейського турніру в сезоні 2008/2009 років, перегравши у фіналі з рахунком 2:1 німецький «Вердер». Щоправда, сам Олександр провів той поєдинок на лаві запасних. І хоча протягом усіх матчів плей-оф, починаючи від 1/16 фіналу, наш земляк не забив жодного м’яча, славу володаря Кубку УЄФА він отримав заслужено.



«Шахтар» потрапив тоді до розіграшу Кубку, посівши 3-є місце у своїй групі в Лізі Чемпіонів сезону 2008/2009 років. І таку можливість «гірникам» забезпечив саме Олександр. 9 грудня 2008 року у виїзному поєдинку на Камп Ноу він забив 2 м’ячі з 3-х у ворота іспанської «Барселони». Господарі тоді поступилися українському клубу з рахунком 2:3, хоч це не завадило їм посісти 1 місце в групі. А «Шахтар» завдяки нападникові Олександру Гладкому і півзахисникові Фернандиньо здобув 3-у сходинку в групі і отримав можливість позмагатися вже за Кубок УЄФА.


Своєму футбольному злету Олександр зобов’язаний педагогам лозівської дитячо-юнацької спортшколи й, зокрема, першому тренеру Сергію Лобачу. ДЮСШ хлопець відвідував 8 років, а в 14-у віці вийшов на поле у резервному складі місцевого «Авангарду». Тоді лозівчани змагалися в обласному чемпіонаті. Майбутню зірку помітили під час навчання юнака в Харківському державному вищому училищу фізичної культури №1.

Олександр - нападник "Шахтаря"


Олександр Гладкий - серед 10-и найкращих бомбардирів України

Олександр встиг пограти за "Дніпро"

Професійну футбольну кар’єру лозівчанин Олександр Гладкий розпочав у харківському «Металісті». До «Шахтаря» потрапив у 2007 році, підписавши 5-річний контракт із донецьким клубом. Потім виступав за «Дніпро» й «Карпати», у 2014 році знов повернувся до «гірників», а в 2016-у став нападником київського «Динамо». Один сезон він встиг пограти за одеський «Чорноморець», і коли його команда зрештою вилетіла до Першої ліги, спробував футбольного щастя за кордоном – у Туреччині. Там Олександр захищав кольори спочатку клубу «Чайкур Різеспор», а потім і  «Адана Демірспор».

гравець "Шахтаря"

а тут він виступає за львівські "Карпати"

у матчі за луганську "Зорю"

Також наш земляк встиг пограти за національну збірну України. Впродовж 2004-2007 років він виходив на поле у складі "молодіжки" (U-21), а з 2007 до 2015 років виступав за головну футбольну команду країни. Відіграв 11 матчів і записав на свій рахунок 1 забитий м’яч. На сьогодні 34-річний нападник грає за луганську «Зорю». До речі, восени 2020 року він увійшов до списку десяти найкращих бомбардирів усіх футбольних чемпіонатів України, забивши протягом своєї кар’єри 86 м’ячів у ворота суперників. І наостанок: у 2010 році Олександр одружився, його кохану звати Марія, вони виховують двох дітей.


Підготував Олександр Шульга, джерело: Вікіпедія (перші 7 фото - власні)








Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Коли твоє життя нічого не варте. Табір смерті Аушвіц-Біркенау (відео)

Krystyna Trzesnievska, 13-річна польська дівчинка, яка загинула в таборі смерті Аушвіц-Біркенау Незабаром, 11 квітня, світ вшановуватиме жертв нацистських концтаборів. Цікаво, чи проводитиме він паралелі між політикою Третього Рейху і сучасною Росією, де сьогодні існує понад півсотні  організацій з відверто нацистською ідеологією і де державний керманич безсоромно  шантажує світ ядерною війною? Питання поки риторичне.  Втім, перші ластівки прозріння на Заході вже є: нещодавно міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон  порівняв  пропагандистські методи Гітлера з гібридними прийомами Путіна.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.

Як залізобетонний тетрапод став оберегом Маріуполя

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.