Олексій Піньковський: «Я хочу показати своїм дітям Україну»

Напевне, багато з нас у дитинстві мріяли про далекі й цікаві подорожі. Щоправда, мандрувати могли здебільшого з героями книжок чи кінофільмів. Павлоградець Олексій Піньковський вже у дорослому віці вирішив надолужити втрачене. Нині він разом із родиною активно подорожує Україною й відкриває світ. А своїх дітей привчає любити Батьківщину.

Олексій – головний технолог відділу з операційних покращень ШУ Тернівське. Він мешканець Павлограда і батько двох дітей – 12-річного Назара и 14-річної Софії. Його дружину звати Яна. 

Не могли й уявити, яка красива Україна

«Мандрувати я мріяв давно, ще навчаючись у школі. Хоч у радянські часи вільно подорожувати було складно. Наша сім’я хоч і мала власний транспорт, але батьки весь час віддавали роботі. Звісно, ми їздили відпочивати. Але не часто. Вже після того, як я став дорослим, почав працювати, а згодом придбав автівку, зміг собі дозволити активний відпочинок у мандрах», - розповідає Олексій.

Свого часу він неодноразово відвідував Київ та Львів, насолоджувався старовинною архітектурою цих міст. Із задоволенням гостював на кримських курортах. Після російської анексії півострова дуже сумував, що поки не може туди поїхати. Олексій говорить, що для його темпераменту й характеру притаманний здоровий і активний спосіб життя. А ще йому до душі нові знайомства.

«Треба визнати, що власний транспорт вирішує багато проблем, пов’язаних із мандрівкам, дозволяє  бути більш вільним під час прокладання маршрутів, - говорить павлоградець. – Одного разу ми з дітьми поїхали на гірськолижний курорт Славське у Львівській області. Маму залишили вдома. Відкрили для себе там безліч цікавинок, тож при першій ліпшій нагоді вирушили туди знов». 

Свою першу найдовшу і найдальшу мандрівку Олексій уже не пригадає. Натомість, пам'ять зберегла найбільш яскраві поїздки. Скажімо, коли Назару виповнилося 1,5 роки, родина Пиньковських влаштувала двотижневе турне у Карпати через Київ. Того разу павлоградці побували чи не в кожному куточку українських гір. Дорогу визначали мало не навмання, ночували в садибах і готельчиках.

«Сподобалося дуже. Побачили карпатські водоспади, про які досі лише чули. На одне з таких див натрапили поблизу села Шешори. Водоспад там не високий, але має кілька каскадів. Неймовірне видовище. Ми й уявити не могли, що в Україні настільки красива природа. Мешкали в будинку, який нам люб’язно надала у користування одна з місцевих господинь. Звісно, не оминули Яремче, оглянули багато замків на Львівщині. Та подорож нам усім сподобалася», - продовжує мандрівник.

Грузія, Краків і… Мавринський майдан

Інша туристична цікавинка, яку вподобав Олексій, розташована на півдні України. Це Кінбурнська коса – довгий вузький острів-коса у північній частині Чорного моря, біля берегів Херсонської області. За словами нашого героя, можливо, саме це місце фігурує у поемі російського класика «Руслан і Людмила» під назвою Лукомор’я. Як би там не було, але відпочинок на чорноморському узбережжі – з ночівлею у наметі біля вогнища – вартий багатьох курортних розваг.

«Мені подобається подорожувати не лише автомобілем, а й літаком. Зрозуміло, що така нагода трапляється не часто. Колись нам із дружиною пощастило злітати у Грузію. Ніякого туру ми не замовляли. Вже на місці винайняли автомобіль і вирушили у путь. Побували в багатьох куточках країни, відвідали не одне гірське село. Кахетія, Аджарія, центральна Грузія… За 6 днів здолали 1 800 км. А вже цього року. 3 січня, поїхали власною автівкою у Краків. Скористалися безвізом, аби подарувати собі незабутнє новорічне свято. Гостювали там 3 дні. Враження казкові», - згадує Олексій Піньковський.

Він говорить, що пишається своєю країною попри те, що її туристична інфраструктура не така розвинена, як у сусідній Польщі чи Словаччині. З економікою й рівнем життя у нас теж не все гаразд. Але ми маємо свої здобутки, сильних і щирих людей, історичну славу. Гордість за приналежність до України наш герой і його дружина відчули у Грузії, як ні де. Хто б із місцевих не питав, звідкіля вони, а дізнавшись, висловлювали повагу.

«Я б радив усім, хто має поклик до мандрів, здійснити свою мрію. Не варто зволікати, шукаючи цьому причини. Для цікавих подорожей не обов’язково сідати за кермо автомобіля. Є потяги й автобуси. Зрештою, є велосипед. До речі, ми з сином при першій ліпшій нагоді їздимо на Мавринський майдан. Це наше улюблене місце поблизу Павлограда… Мене тішить те, що нашим дітям теж подобається мандрувати. Загалом, я хочу показати їм усю Україну, виховати любов до неї, її культури й мови», - зазначає Олексій.

За словами павлоградця, самотужки він об’їздив майже всю Україну. Сподівається побувати ще на Волині – біля Шацьких озер, на Чернігівщині й Сумщині. Певен, там є чимало цікавого. І мріє знов відвідати Крим – коли Україна звільнить півострів. 

Олександр Шульга для Вісник Шахтаря