Перейти до основного вмісту

«У нас це не розвага». Ветеран 125-ки вчить цивільних бути воїнами


У Львові ветеран російсько-української війни навчає цивільних умінню виживати в екстремальних умовах та готує фахівців для бойових підрозділів. Засновник школи «Крук» переконаний, що протистояння з нашим одвічним ворогом триватиме ще не один рік. А тому кожен українець повинен знати, як користуватися стрілецькою зброєю чи накладати турнікет. Зрештою, кожен має бути готовим вирушити на фронт.

Курси підготовки з базових військових дисциплін львів’янин Олександр Десятников започаткував понад рік тому. Назву школі – «Крук» - дав на честь загиблих побратимів – ротних командирів свого батальйону із позивними «Крук-1», «Крук-2» і «Крук-3». Сам він мусив залишити службу через поранення, яке отримав у березні 2023 року при виконанні завдання неподалік міста Бахмут на Донеччині.

-  Після реабілітації я мав намір повернутися у свою 125 бригаду ТрО ЗСУ, - розповідає ветеран. – Для того, щоб не втратити форму й навички, почав їздити на стрільбище. Про ці індивідуальні заняття дізналися мої друзі. Попросили мене бути їхнім інструктором. Згодом коло учасників тренувань розширилося. Спрацювало так зване сарафанне радіо. З’явилися нові люди. Відтак я зрозумів, що є сенс створити повноцінну школу з базової військової підготовки. 



Спочатку львів’янин вчив своїх курсантів поводженню зі зброєю і прицільній стрільбі. Згодом у його школі виник напрям тактичної медицини, нині дуже популярний. Заняття проводить колишній бойовий медик рідного для Олександра 218 батальйону – Ірина. Пізніше до команди «Крука» долучилися хлопці, які працювали з безпілотниками. Тож тепер тут готують операторів БПЛА базового рівня. Ще один колишній представник 125-ки – боєць інженерно-саперного взводу – навчає курсантів правилам мінно-вибухової безпеки.

-  Всі наші інструктори – це люди, які мають справжній бойовий досвід, володіють практичними знаннями і постійно їх оновлюють - для нас це принципово. Гостями і лекторами нашої школи є військовослужбовці, які перебувають у Львові на реабілітації чи у відпустці. Ми не залучаємо до занять викладачів старої формації, котрі не бачили і не розуміють реалій сучасної війни. Саме тому наші знання є актуальними, на них завжди є попит, - пояснює керівник «Крука».

Від початку існування школи підготовку у ній пройшли близько 1,5 тисячі українців. Наймолодшому курсантові виповнилося 17 років, найстаршому – 55. Підготовку у школі "Крук" проходять як чоловіки, так і жінки; всі курсанти сумлінно опановують військові дисципліни.



-  До нас на навчання приїжджають люди з різних міст, областей, - продовжує Олександр. – Інколи люди планують свій приїзд з-за кордону, щоб під час перебування в Україні пройти наші курси. Багато хто з наших курсантів після підготовки вирушає у підрозділи: як чоловіки так і жінки. Дехто йде до своїх друзів, або членів сім’ї. Загалом, наші курсанти отримують хороші бойові посади – саме завдяки здобутим у нас знанням і навичкам. Ми з цими людьми тримаємо тісний зв’язок, оскільки хочемо бачити результат своєї роботи та допомагаємо їм у разі потреби.

Артилерійські і десантно-штурмові бригади, Сили спеціальних операцій, розвідка, тероборона і навіть військові частини, які займаються наведенням понтонних переправ – усюди можна зустріти випускників школи «Крук». Однією з ключових відмінностей роботи ветерана 125-ки і його побратимів є акцент на підготовці саме майбутніх воїнів. Для них передбачений посилений курс, заради якого Олександр інколи жертвує власними вихідними.

-  На першому занятті я завжди питаю людину: навіщо вона прийшла. Якщо просто навчитися корисним речам – ми цьому вчимо. Бо одна з головних місій нашого центру – допомогти людині подолати страх війни. Якщо ж вона говорить, що планує йти в той чи інший підрозділ, ми її готуємо більш інтенсивно. Не секрет, що деякі центри перетворюють свої тренування на екстремальні розваги. Люди приїхали, побігали, трохи постріляли – всьо, супер. У нас це не розвага. Ми даємо курсантам те, що вони зможуть використати під час бойових дій, що дозволить їм ефективно виконувати задачі і, зрештою, залишитися живими. Крім того я вчу їх самовдосконаленню. Технології на війні змінюються, і треба встигати за ними, - пояснює Олександр.



За словами львів'янина, свій проект він розглядає і як надважливу місію, і як цілком успішний бізнес. Вкладає в нього кошти і активно рухає вперед. Для чинних військовослужбовців, які прагнуть вдосконалити свої навички, навчання у школі безкоштовне. На питання, чи траплялися серед його цивільних курсантів так звані «ухилянти», засновник школи дає ствердну відповідь.

-  Так, сюди вони теж приходять, - говорить ветеран. – Порозважатися. Загалом, я стикаюся з тим, що цивільні чоловіки призовного віку спочатку сприймають мене насторожено – особливо, коли на мені форма. Доводиться декого заспокоювати, що я не «бусифікатор». Але з часом вони починають довіряти, бачити у мені звичайну людину. Потім, непомітно для себе самих, захоплюються процесом навчання, уже за власним бажанням підбирають собі одяг і екіп. Я не можу силоміць вкласти людям у голову патріотичну позицію, та принаймні знаю: у випадку мобілізації вони не пропадуть, оскільки вже мають базові знання.

P.S.

За кілька днів після нашої розмови ми побували на одному з тренувань, які проводив Олександр. Програма занять включала в себе вогневу та частково тактичну підготовку, відпрацювання дій по евакуації пораненого з червоної зони. Курсантів було троє.



Знайомимось із львів’янином на ім’я Костянтин. Йому 32 роки, він програміст, у школі військової підготовки «Крук» навчається вже півроку.

-  Що змусило тебе залишити теплу домівку і приїхати сюди?

-  Хочу якнайкраще підготуватися на випадок мобілізації. Щоб прийти в армію вже з якимись базовими знаннями й навичками.

-  Ти цілеспрямовано готуєшся іти в ЗСУ?

-  Ну, десь так, - віджартовується хлопець. – В усякому разі, викладатися стільки часу на тренування я би просто так не став.

-  Є щось, що дається тобі найтяжче?

-  Зранку прокинутися і приїхати сюди (сміється – авт.). Але якщо серйозно, то я цілком усвідомлюю важливість кожної дисципліни і кожного такого тренування. Я добре розумію, наскільки важливо бути фізично готовим до випробувань, які на мене чекають.



-  А що тобі здається тут найцікавішим?

-  Можливість навчитися вправно та влучно стріляти, взаємодіяти всередині групи. Також під час тренувань я можу відпрацювати набуті навички з такмеду та інженерки. Насправді, я розумію, що реальність війни дещо інша, ніж навчання, але поки є нагода відпрацювати всі можливі варіанти тут – краще нею скористатися. Як воно буде там, не можу сказати, але певен - ця підготовка дозволить мені швидше адаптуватися до умов служби.

Нагадаємо, що для курсантів школи «Крук» передбачені заняття з кількох базових військових дисциплін: 

  • вогнева і тактична підготовка;
  • невідкладна домедична допомога;
  • аеророзвідка;
  • інженерна справа;
  • мінно-вибухова безпека.

До речі:

- записатися на навчання у школі «Крук» можна за посиланням

автор тексту Олександр Шульга, фото Тараса Гончара 



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.