Перейти до основного вмісту

Лозівчани вшанували своїх захисників

У Лозовій на Харківщині містяни відзначили День добровольця. 14 березня близько трьох десятків активних громадян зібралися на бульварі Шевченка, аби вшанувати пам'ять своїх загиблих земляків – учасників російсько-української війни.

Присутні поклали квіти до меморіальної дошки зі світлинами 14 загиблих і померлих від хвороби бійців. 



Організатором акції виступила місцева Спілка учасників АТО. Настоятель Преображенської парафії УГКЦ о. В’ячеслав Труш прочитав молитву за упокій полеглих воїнами.




На завершення акції її учасники заспівали український національний гімн



Ось імена бійців (лозівчан і мешканців громади), які загинули за Україну на Донбасі впродовж 2014-2017 років: Олександр Лавренко (загинув 21 липня 2014 року), Олександр Бричук, Андрій Ладік, Олександр Шаповалов, Ярослав Житников, Сергій Петрищев, Леонід Козороз, Сергій Гуров, Василь Савченко, Михайло Михайлюк, Микола Твердохліб, Сергій Лобов, Олег Шевченко (загинув 23 грудня 2017 року). До цього списку належить і ім`я лозівчанина Андрія Милосного – бійця ЗСУ, який помер у 2016 році від хвороби.

Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

Шлюбний клубок, жовті вушка і гіпнотичний погляд. Що треба знати про вужів (відео)?

Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.