Перейти до основного вмісту

До Дня Героїв лозівчани влаштували патріотичний авто-мото пробіг (відео)




Лозівчани подарували 28 травня своїм землякам чималу порцію патріотичного креативу. А головне, нагадали, завдяки кому Україна вже третій рік поспіль витримує ординську навалу зі сходу. Цього дня на честь Героїв у місті й поза ним відбувся авто-мото пробіг.

Організаторами акції виступили члени міської спілки учасників АТО, партійні (ВО «Батьківщина») та громадські (ЦГО «Народна дія») активісти, волонтери, віряни Преображенської парафії УАПЦ.





Ревом потужних двигунів, сигналами десятків клаксонів, озброєна національними прапорами, колона із 40 легковиків та майже 20 байків вітала спочатку містян, а згодом і мешканців довколишніх сел.




Зранку учасники акції вирушили від міського будинку культури, здолали шлях до селища Панютине та повернули назад. Дорогою вони зробили кілька зупинок (у центрі міста і біля кладовищ), аби вшанувати пам'ять лозівчан і мешканцв Лозівського району - захисників України, котрі полегли у російсько-українській війні впродовж останніх трьох років. Завершився авто-мото пробіг у міському парку біля Хреста «Героям України 1917-1921».








Довідка:

День Героїв або Свято Героїв - щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків - борців за волю України, передусім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, опришків, українських січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку, 23 травня, святкувати День Героїв. Свято було приурочене до сумного дня 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі було вбито Євгена Коновальця.

Олександр Шульга

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.