Особистість завжди цікава. Саме тому вона у фокусі моїх історій. Про себе: журналіст, блогер, військовий - Олександр Шульга
Шукати в цьому блозі
Роковини з постгеноцидним присмаком...
Лозова, листопад
2016-го. Постгеноцидний синдром... У містечку на Харківщині, де сталінський
молох 1932-1933 років замордував голодом від 250 до 550 тисяч селян (дані
інституту демографії та соцдосліджень НАН України), вшанувати їхню пам`ять вийшла жменька патріотів.
Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.
Кажуть, одного разу на Полтавщині, поблизу райцентру Шишаки, місцеві жителі натрапили у лісі на велетенського вужа. Його довжина сягала ледь не 2,5 м , а голова була, наче чоловіча долоня. Полюючи нещодавно з фотокамерою посеред чернігівських боліт, я теж мріяв знайти якогось унікального екземпляра.
Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.
Коментарі
Дописати коментар