Перейти до основного вмісту

На фронте растет спрос на павлоградские «кикиморы»

Павлоградские волонтеры массово «шьют» маскировочные костюмы «кикимора» для фронта. Их изделиями уже заинтересовались коллеги из Харьковской области, Львовщины и Закарпатья.
«Менее чем за два месяца мы пошили и отправили бойцам 130 костюмов, до десятка «кикимор», - говорит активист группы «Волонтерское объединение Павлограда» Анна Третьяк (Прудская). - Скажу вам, что у нас целая очередь на такие изделия. По нашим лекалам шьет Новомосковск, Богодухов, Львовская область, нашими «кикиморами» заинтересовались в Закарпатье».
По словам Анны, «швейный взвод» волонтеров (он носит эффектное название «Дамские пальчики»!) освоил изготовление нижнего белья для бойцов. А начиналось все с плетения маскировочных сеток. Все материалы, говорит активистка, волонтерам жертвуют земляки. «Абсолютно все делает народ - одни приносят исходный материал, другие вяжут, плетут, шьют. Мы с Таней (Татьяна Найда -прим.) этот процесс просто координируем».
Среди тех, без кого сегодня трудно представить «швейный взвод» - девушка по имени Айна. Ее муж воюет в составе 93-й отдельной механизированной бригады на Донбассе. Айна, как никто другой, понимает важность народной поддержки фронта. Она не только занимается непосредственным производством изделий, но и разрабатывает новые варианты маскировки для наших бойцов. А потом демонстрирует уже готовую продукцию.
Анна Третьяк (Прудская) говорит, что в Павлограде уже сложилась целая сеть волонтерских групп, которые сумели найти между собой общий язык, объединиться. У каждой из таких групп свой сектор работы. «Например, мы с техникой дела не имеем, но если к нам обратятся люди за помощью, то свяжем их с теми, кто эту технику поможет отремонтировать», - объясняет волонтер.

Александр Шульга, автор текста и видео

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)

Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.

Володимир Сторчаков. Бачити все на власні очі…

  Улюбленій професії він віддав 60 років життя, має безліч нагород і звань, одне з яких – звання «Заслуженого журналіста України» Якось у серпні 2011 року журналістський «десант» із Придніпров’я відвідав Луганщину. На одній із державних шахт гості спустилися в лаву, де серед щільного пилу й задухи гуркотів комбайн. Аби побачити, як він нарізає вугілля, медійникам довелося кількадесят метрів повзти навколішках. Від браку кисню й надлишку вологи у них, ще молодих і дужих, калатали серця. Для багатьох ця екскурсія стала іспитом на витривалість. Серед її учасників був і ветеран журналістського цеху Володимир Сторчаков. Йому минав 73-рік. На запитання, навіщо він піддав себе такому випробуванню, Володимир Олександрович відповів: «Я мусив це зробити». Справжній сенс цих слів я зрозумів лише згодом.

Що варто знати про БЗВП. Враження новачка

Не секрет, що цивільна людина має купу стереотипів і упереджень щодо служби у війську. Одне з них стосується БЗВП – базової загальної військової підготовки. Буцімто, в навчальних центрах усюди панує армійщина, із вас там висмокчуть усі соки, але повноцінного бійця так і не зроблять. Наскільки то є правдою, ми спробували дізнатися у одного з новобранців 125 бригади.