На власні очі

- Перехворіємо всі. Винятків не буде, - переконує медсестричка, імені якої я ще не знаю, але чий голос напевне вже зможу вирізнити з-поміж інших. Так, лише голос і очі. Все інше (привабливе, особливе, інтимне) заховане під щільним і зовні благеньким пластиком. Білосніжним і схожим на скафандр. Дівчата, однак, жаліються: такої паркої одежини вони досі не носили. Але – мусять. Щоправда, все одно хворіють тим клятим ковідом…

- Чому я обрала медицину? Напевне, за прикладом своєї прабабусі. Вона в мене була за фахом акушеркою-гінекологом, - розповідає медсестричка на ім’я Юлія.