На власні очі

Його кличуть Бабаєм, він із 3-ї роти. На вигляд хлопцеві років 30. Високий, худий, схожий на Дон Кіхота) Дуже імпульсивний. Це про нього казали, що готовий самотужки йти через відкрите поле на зруйновані позиції шукати загиблих побратимів. Наш мавік їх не зміг виявити. Можливо через те, що частину траншеї засипало землею під час прильоту ФАБа. І тіла хлопців нині лежать поховані.

Сільською вулицею прямує немолода жінка. Поруч неї човгає хлопчина років восьми. Вочевидь, онук.

Надворі глупа ніч. Темрява - хоч око виколюй. У нашому лісовому таборі палахкотить вогонь. Тріскотять відсирілі після дощу дубові поліна.

Його позивний має усі претензії на шляхетність. Немолодого львів'янина звати Апостол, хоча в нашому підрозділі ніхто так дядька не кличе. Звуть за прізвищем - воно теж оригінальне (не видаватиму чоловіка)... 

Глибокий тил, крута лікарня, хірургія, 4-місна палата… Вона ніжно гладить його бліду ступню. Обережно й терпляче масажує худеньку литку. Водить пальцем довкола кісточок. І мовчить. Так минає день за днем...

Як воно - жити на самісінькому нулі, ховатися від щоденних "прильотів" у старенькому льосі і благати Бога про те, аби випадковий снаряд не проломив твій сховок?

Київ, ранок 27 лютого. Позаду ще одна доба війни.  Її звати Світлана. Вона викладачка. Мешкає в районі Позняки. Тому самому, де на світанку 25 лютого орківська ракета влучила в житлову багатоповерхівку.

«Ласкаво просимо до пекла!» Ці слова Головнокомандувача ЗСУ генерал-лейтенанта Валерія Залужного, які він днями адресував російським окупантам, готові повторити й лозівські тероборонівці. Один із них, 39-літній ветеран-доброволець Роман Шаповал, нині навчає земляків тактиці ведення боя, саперній справі тощо.

У Лозовій мешканці територіальної громади опановували навички першої долікарської допомоги. Практичний тренінг відбувся 12 лютого на базі спортивного клубу «Фараон». Навчання проводили цивільні та військові медики.

Преображенська громада УГКЦ із Лозової на Харківщині отримала подарунок – ікону святого Миколая Чудотворця. Її власноруч вишила бісером дружина українського захисника Олександра Шаповалова – пані Наталя. Свою роботу вона передала 5 лютого настоятелю храму о. В’ячеславу.