Нотатки з війни | "Місцевих війна загартувала"
Сільською вулицею прямує немолода жінка. Поруч неї човгає хлопчина років восьми. Вочевидь, онук.
Публікації
Остання публікація
У Присамар'ї хочуть розвивати зелений туризм
На Дніпропетровщині може з'явитися ще один туристичний маршрут. Його проект розробила Миколаївська об'єднана територіальна громада Петропавлівського району. Гостям тут пропонуватимуть культурну автентику, неповторні краєвиди й купу інших цікавинок.
Червоно-чорні прапори на автівках і повстанські пісні. У Лозовій відзначили День Героїв
Лозівчани відзначили День Героїв патріотичним автопробігом. Участь у традиційній акції, яка відбулася в неділю, 23 травня, взяли ветерани російсько-української війни, родини загиблих воїнів, волонтери й небайдужі містяни. Організатором акції виступила місцева Спілка учасників АТО.
Неперспективні Мільки. Про життя в селі з перших вуст (відео)
- Якби мені хто запропонував квартиру в Києві, помінятися чи що - все одно б не поїхав. Тут тихо, ніхто не заважає. А в столиці я дужче наморюся, ніж увесь день коситиму сіно. Нащо мені той городський комфорт? - мовить кремезний чоловік на ім’я Анатолій. Дядькові 71 рік із гаком. Левову частку свого віку він прожив у невеличкому селі Мільки, що в Прилуцькому районі Чернігівщини.
«Сукні для донечок – моя мистецька гордість!»
Аби створити з бісеру портрет вигаданої красуні, Тетяні довелося використати понад півмільйона дрібних намистинок. Кожну вона вправно пришила до полотна тонесенькою ниткою – точно за схематичним малюнком. Над своїм шедевром майстриня працювала 3 місяці. У повсякденному житті Тетяна виконує фізично важку роботу, а рукоділля з витонченою технікою вважає для себе розрадою.
Лозівчани вшанували своїх захисників
У Лозовій на Харківщині містяни відзначили День добровольця. 14 березня близько трьох десятків активних громадян зібралися на бульварі Шевченка, аби вшанувати пам'ять своїх загиблих земляків – учасників російсько-української війни.
Гірник із Павлограда вже 14 років віддає свою кров іншим людям
Донорами крові стають із кількох причин. Одні прагнуть допомогти захворілим родичам або знайомим, інші зважуються на це заради порятунку невідомих людей, третіх мотивує і те, й інше. Але байдужих до чужих проблем серед донорів немає. Це засвідчує і приклад павлоградського шахтаря Вадима Величка.
Хроніки ковідного стаціонару. Зі щоденника пацієнта
- Перехворіємо всі. Винятків не буде, - переконує медсестричка, імені якої я ще не знаю, але чий голос напевне вже зможу вирізнити з-поміж інших. Так, лише голос і очі. Все інше (привабливе, особливе, інтимне) заховане під щільним і зовні благеньким пластиком. Білосніжним і схожим на скафандр. Дівчата, однак, жаліються: такої паркої одежини вони досі не носили. Але – мусять. Щоправда, все одно хворіють тим клятим ковідом…
Популярні дописи з цього блогу
Як правильно клепати косу. Поради від сільського косаря з Чернігівщини (відео)
Не всі з нас мають бензокосу. Або ж у критично важливий момент вона несподівано глохне. Всяке трапляється. Тож порятунком у таких випадках може стати ручна коса, з якою ще наші пра-пра-прадіди виходили на косовицю. Як підготувати традиційний для селянина інструмент, знає герой цього відео.
Меотида: краса, яку навпіл розірвала війна (відео)
Мандруючи Україною, вкотре пересвідчуюсь: ми мало знаємо свою домівку. У гонитві за іноземною екзотикою не помічаємо тих цікавинок, які є за два кроки від нас. Національний природний парк «Меотида», розташований на узбережжі Азовського моря неподалік Маріуполя, - одне з таких див. Останнім часом його трохи пошматувала війна, але первісної краси не знищила.
"Істерик ні в кого немає". Як живуть кияни під обстрілами.
Київ, ранок 27 лютого. Позаду ще одна доба війни. Її звати Світлана. Вона викладачка. Мешкає в районі Позняки. Тому самому, де на світанку 25 лютого орківська ракета влучила в житлову багатоповерхівку.