На власні очі

Тетрапод на виїзді з Маріуполя - захист від російської техніки. Фото зі сторінки  Марини Черепченко у Фейсбук Вочевидь, кожне місто має свої неповторні символи, за якими ми його впізнаємо. Прифронтовий Маріуполь асоціюється з багатьма урбаністичними «родзинками». Та віднедавна тут з`явилася ще одна – розписаний в українському стилі берегозахисний тетрапод. Його називають маріупольським оберегом – і не дарма.

Мандруючи Україною, вкотре пересвідчуюсь: ми мало знаємо свою домівку. У гонитві за іноземною екзотикою не помічаємо тих цікавинок, які є за два кроки від нас. Національний природний парк «Меотида», розташований на узбережжі Азовського моря неподалік Маріуполя, - одне з таких див. Останнім часом його трохи пошматувала війна, але первісної краси не знищила.

Одна з останніх світлин Діани (фото надала мама дівчинки) Павлоградка Олена Решетняк, яка кілька років тому втратила у ДТП 12-річну дитину, домагається, аби амністований винуватець смерті її доньки повернувся за грати «Сьогодні в моєї Діаночки день народження, - говорить Олена. – Їй було б 16-ть…» В очах молодої жінки сльози. Вона дістає смартфон і показує світлини доньки: «Ось вона на 1 вересня... За 3 тижні до трагедії…» Відтоді, як в страшній ДТП загинула дівчина-підліток, минуло 3,5 роки, а її мама й досі не може оговтатися. Зізнається: не сила усвідомлювати, що винуватець смерті дитини нині на волі…

Мер Чернівців - про місцеві політичні баталії, фінансову децентралізацію і виклики, які стоять перед 266-тисячним містом Чимало експертів, які аналізують здобутки і провали української влади останніх 5 років, визнають, що найуспішнішою реформою цього часу стала децентралізація. На своєму рівні – журналіста й місцевого блогера – я охоче погоджуся з таким висновком. Скажу , що певний поступ відчутний  навіть  там, де місцева влада тривалий час занурена у «перманентні політичні баталії» і не здатна належно опікуватися розвитком своєї громади. Йдеться про Чернівці.

Про вражаючі будівельні технології, шалений кошторис, молодильне дзеркало і студентські табу. Секрети колишньої Митрополичої резиденції в Чернівцях Найперше, що спало на думку, коли я проминув браму й опинився посеред університетського двору: невже до цієї краси можна звикнути? Аж виходить, так! Ось двійко дівчат хутко шмигають повз мене – занурені у свої студентські клопоти. А там чолов’яга у спецовці дзижчить косаркою - ретельно відшліфовує зелений газон і не звертає жодної уваги на історичну велич довкола себе. Я ж стою, роззявивши рота, в оточенні високих цегляних мурів, придивляюся до настінних візерунків і рахую зубці на баштах. Одним словом, турист.

Про таємницю хасидських «скарбів» і відлуння радянських жахіть, буковинських праведників і легендарну «Смерічку», австрійську архітектуру й екзотику карпатських гір А чи знали ви, що в Україні є й інші міста окрім Умані, куди щороку приїздять хасиди-паломники? В одному з них – буковинській Вижниці - колись учився і співав славетний Назарій Яремчук, а при місцевому будинку культури і тепер є ансамбль «Смерічка» – нащадок легендарного вокального гурту. Кожна вуличка цього містечка над Черемошем дихає легендами. Свій куточок тутешній люд гордо зве воротами в Карпати.

На Буковині, в самому передгір’ї Карпат, є коледж, в якому дітей учать створювати справжні шедеври Цієї краси не побачиш на розпродажах так званої автентичної екзотики. Бо вона унікальна - до останнього вузлика, металевого візерунку чи горіхової оздоби виготовлена руками. В сувенірних лавках великих міст, коли й натрапиш на щось подібне, зважиш, передусім, можливості свого гаманця. Знайшов я цю неповторність у невеличкому містечку на Буковині, котре зветься Вижницею.