На власні очі

У Новомосковську суд 15 листопада виправдав мешканку Васильківського району, яку прокуратура звинувачувала у розбійному нападі на пенсіонерку. Вивчивши надані слідством докази, служителі Феміди не знайшли підтвердження провини підсудної.

Преображенську парафію (м. Лозова) Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ відвідав священик Павло Кущ. 26 листопада він провів Літургію, сповідав і причастив усіх бажаючих вірян.

У Лозовій кількадесят активістів, ветеранів АТО, патріотично налаштованих містян публічно і неформально вшанували пам`ять українців, котрі загинули в роки радянських Голодоморів. 

На жаль, Голодомор 1932-1933 років – це не лише наше трагічне минуле, а й нереалізоване сьогодення. Бо ми й досі, на підсвідомому рівні, переживаємо наслідки постгеноцидного синдрому, що вкорінився в кількох поколіннях українців через тотальне винищення мільйонів їхніх пращурів. Втім, дослідники теми сподіваються, що знання правди про минулі жахіття і час вилікують нашу національну свідомість.

Свого часу краєзнавці Західного Донбасу провели колосальну роботу - вони записали спогади чималої кількості земляків, які пережили Голодомор 1932-1933 років. Незважаючи на свою суб'єктивність ці свідчення стали яскравою ілюстрацією до тих даних, які встигли назбирати і проаналізувати професійні історики.

Ті, хто вбачає в темі Голодомору спробу заплямувати давні "братерські" стосунки України і Росії, закликають не вірити суб'єктивним свідченнями очевидців трагедії 1932-1933 років. Мовляв, людей похилого віку підводить пам'ять, вони схильні фантазувати. У книзі Б. Іванченка "Викорінення" наведено документ, автора якого навряд чи можна звинуватити в будь-яких перебільшеннях і викривленнях. Текст подано мовою оригіналу.

Павлоградс ькі краєзнавці зібрали безліч свідчень жахів Голодомору 1932-1933 років. Ось лише деякі з цих фактів Межіречани із жахом згадують, як міліція відвозила родину людоїдів*** - чоловіка і дружину. Коли їх везли разом і з розчленованим законсервованим у банки тілом, деякі односельці бігли за возом і просили дати їм цього м'яса... За розповідями жителів Богданівки Анни Кутен і Любові Карпенко, під час Голодомору в дитячому притулку, що розташовувався в селі, протягом одного дня померло 16 дітей. У ночі їх повантажили на воза і в ідвезли на цвинтар. Викопали велику яму, притрусили її соломою і скинули туди тіла...